Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.

Глаголы екклесиаста, сына давидова, царя израилева во Иерусалиме.

Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.

Суета суетствий, рече екклесиаст, суета суетствий, всяческая суета.

Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?

Кое изюбилие человеку во всем труде его, имже трудится под солнцем?

Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.

Род преходит и род приходит, а земля во век стоит.

Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.

И восходит солнце и заходит солнце и в место свое влечется, сие возсиявая тамо.

Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.

Идет к югу и обходит к северу, обходит окрест, идет дух и на круги своя обращается дух.

Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.

Вси потоцы идут в море, и море несть насыщаемо: на место, аможе потоцы идут, тамо тии возвращаются ити.

Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.

Вся словеса трудна, не возможет муж глаголати: и не насытится око зрети, ни исполнится ухо слышания.

Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.

Что было, тожде есть, еже будет: и что было сотвореное, тожде имать сотворитися:

Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.

и ничтоже ново под солнцем. Иже возглаголет и речет: се, сие ново есть: уже бысть в вецех бывших прежде нас.

Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.

Несть память первых, и последним бывшым не будет их память с будущими на последок.

Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Аз екклесиаст бых царь над израилем во Иерусалиме

Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.

и вдах сердце мое, еже взыскати и разсмотрити в мудрости о всех бывающих под небесем: яко попечение лукаво даде Бог сыном человеческим, еже упражднятися в нем.

Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.

Видех всяческая сотворения сотворенная под солнцем: и се, вся суетство и произволение духа.

Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.

Развращенное не может исправитися, и лишение не может изчислитися.

Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.

Глаголах аз в сердцы моем, еже рещи: се, аз возвеличихся и умножих мудрость паче всех, иже быша прежде мене во Иерусалиме,

Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,

и сердце мое вдах, еже ведети премудрость и разум: и сердце мое виде многая, премудрость и разум, притчи и хитрость: уразумех аз, яко и сие есть произволение духа:

бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.

яко во множестве мудрости множество разума, и приложивый разум приложит болезнь.

« 31 глава 2 глава »