Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

павел, раб Иисус Христов, зван апостол, избран в блговестие Божие,

яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

еже прежде обеща пророки своими в писаниих святых,

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

о Сыне своем, бывшем от семене давидова по Плоти,

установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

нареченнем Сыне Божии в силе, по духу святыни, из воскресения от мертвых, Иисуса Христа Господа нашего,

через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

имже прияхом благодать и апостольство в послушание веры во всех языцех, о имени его.

між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

в нихже есте и вы, звани Иисусу Христу.

усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

всем сущым в риме возлюбленным Богу, званным святым. благодать вам и мир от Бога Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

Первое убо благодарю Бога моего Иисусом Христом о всех вас, яко вера ваша возвещается во всем мире.

Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

свидетель бо ми есть Бог, емуже служу духом моим во благовествовании Сына его, яко безпрестани память о вас творю,

і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

всегда в молитвах моих моляся, аще убо когда поспешен буду волею Божиею приити к вам.

бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

желаю бо видети вас, да некое подам вам дарование духовное, ко утверждению вашему.

тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

сие же есть, соутешитися в вас верою общею, вашею же и моею.

Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

Не хощу же не ведети вам, братие, яко множицею восхотех приити к вам, и возбранен бых доселе, да некии плод имею и в вас, якоже и в прочих языцех.

Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

Еллином же и варвавом, мудрым же и неразумным должен есмь.

тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

тако есть, еже по моему усердию и вам сущым в риме благовестити.

Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

Не стыжуся бо благовествованием Христовым: сила бо Божия есть во спасение всякому верующему, иудеови же прежде и еллину.

справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

Правда бо Божия в нем является от веры в веру, якоже есть писано. праведныи же от веры жив будет.

Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

Открывается бо гнев Божии с небесе на всякое нечестие и неправду человеков, содержащих истину в неправде.

тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;

зане разумное Божие яве есть в них, Бог бо явил есть им:

невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

невидимая бо его, от создания мира твореньми помышляема, видима суть, и присносущная сила его и Божество, во еже быти им безответным.

Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

Занеже разумевше Бога, не яко Бога прославиша или благодариша, но осуетишася помышлении своими, и омрачися неразумное их сердце.

Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

глаголющеся быти мудри, объюродеша,

і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

и измениша славу нетленнаго Бога в подобие образа тленна человека и птиц и четвероног и гад.

Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

темже и предаде их Бог в похотех сердец их в нечистоту, во еже сквернитися телесем их в себе самех.

Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

иже премениша истину Божию во лжу, и почтоша и послужиша твари паче творца, иже есть благословен во веки, аминь.

За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

Сего ради предаде их Бог в страсти безчестия. и жены бо их измениша естественную подобу в презестественную.

так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

такожде и мужи, оставльше естественную подобу женска пола, разжегошася похотию своею друг на друга, мужи на мужех студ содевающе, и возмездие, еже подобаше прелести их, в себе восприемлюще.

І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

И якоже не искусиша имети Бога в разуме, (сего ради) предаде их Бог в неискусен ум, творити неподобная,

вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

исполненых всякия неправды, блужения, лукавства, лихоимания, злобы. исполненых зависти, убииства, рвения, льсти, злонравия.

вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

шепотники, клеветники, богомерзки, досадители, величавы, горды, обретатели злых, родителем непокоривы,

нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

неразумны, непримирителны, нелюбовны, неклятвохранительны, немилостивны.

Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

Нецыи же и оправдание Божие разумевше, яко таковая творящии достойни смерти суть, не точию сами творят, но и соизволяют творящым.

« 1 глава 2 глава »