Филимона 1 глава

Послання св. апостола Павла до Филимона
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимотей — Филимонові любому й нашому співробітникові,

павел юзник Иисус Христов, и тимофей брат, филимону возлюбленному и споспешнику нашему,

і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві:

и апфии сестре возлюбленнеи, и архиппу совоинственнику нашему, и домашней твоей Церкви:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

благодать вам и мир от Бога Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах,

Благодарю Бога моего, всегда память о тебе творя в молитвах моих,

бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих;

слышав любовь твою и веру, юже имаши ко Господу Иисусу и ко всем святым.

щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між; вами заради Христа.

яко да общение твоея веры действенно будет в разуме всякаго блага, еже в вас, о Христе Иисусе.

Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих.

Радость бо имам многу и утешение о любви твоей, яко утробы святых почиша тобою, брате.

Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити,

Сего ради многое дерзновение имея во Христе повелевати тебе, еже потребно есть,

все ж таки волію тебе просити в любові, — я Павло, старий вже, а тепер ще й в'язень Христа Ісуса.

любве же ради паче молю, таков сый якоже павел старец, ныне же и узник Иисуса Христа:

Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима,

молю тя о моем чаде, егоже родих во узах моих онисима,

що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний.

иногда тебе непотребнаго, ныне же тебе и мне благопотребна, егоже возпослах тебе,

Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце.

ты же его, сиречь мою утробу, приими.

Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії.

Егоже аз хотех у себе держати, да вместо тебе послужит ми во узах благовествования:

Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише — добровільне.

без твоея же воли ничтоже восхотех сотворити, да не аки по нужди благое твое будет, но по воли.

Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки,

Негли бо ради сего разлучися на час, да вечна того приимеши,

і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, — як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі.

не ктому аки раба, но выше раба, брата возлюбленна, паче же мне, кольми же паче тебе, и по плоти и о Господе.

Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого.

Аще убо имаши мене общника, приими сего якоже мене.

Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені.

Аще же в чесом обиде тебе, или должен есть, мне сие вмени.

Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен.

Аз павел написах рукою моею: аз воздам: да не реку тебе, яко и сам себе ми еси должен.

Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!

Ей, брате, аз да получу еже прошу у тебе о Господе: упокой мою утробу о Господе.

Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу.

Надеявся на послушание твое написах тебе, ведый, яко и паче, еже глаголю, сотвориши.

А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам.

Купно же и уготови ми обитель: уповаю бо, яко молитвами вашими дарован буду вам.

Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі,

Целует тя епафрас, спленник мой о Христе Иисусе,

Марко, Аристарх, Димас і Лука — мої співробітники.

марко, аристарх, димас, лука, споспешницы мои.

Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.

Благодать Господа нашего Иисуса Христа со духом вашим. Аминь.

« 3 глава 1 глава »