Євреїв 1 глава

Послання до євреїв
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.

Многочастне и многообразне древле Бог глаголавый отцем во пророцех,

За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.

в последок дний сих глагола нам в Сыне, егоже положи наследника всем, имже и веки сотвори.

Він — відблиск його слави, образ його істоти, — підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

Иже сый сияние славы и образ ипостаси его, нося же всяческая глаголом силы своея, собою очищение сотворив грехов наших, седе о десную престола величествия на высоких,

ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я.

толико лучший быв ангелов, елико преславнее паче их наследствова имя.

Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»

Кому бо рече когда от ангел: Сын мой еси ты, аз днесь родих тя? И паки: аз буду ему во Отца, и той будет мне в Сына?

Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»

Егда же паки вводит первороднаго во вселенную, глаголет: и да поклонятся ему вси ангели Божии.

А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне — слугами своїми.»

И ко ангелом убо глаголет: творяй ангелы своя духи и слуги своя огнь палящь.

А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти — берло твого царства.

К Сыну же: престол твой, Боже, в век века: жезл правости жезл Царствия твоего:

Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»

возлюбил еси правду и возненавидел еси беззаконие: сего ради помаза тя, Боже, Бог твой елеем радости паче причастник твоих.

І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса — діло рук твоїх.

И (паки): в начале ты, Господи, землю основал еси, и дела руку твоею суть небеса:

Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.

та погибнут, ты же пребываеши: и вся, якоже риза, обетшают,

Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж — той самий, і літа твої не скінчаться.»

и яко одежду свиеши их, и изменятся: ты же тойжде еси, и лета твоя не оскудеют.

До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»

Кому же от ангел рече когда: седи о десную мене, дондеже положу враги твоя подножие ног твоих?

Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

Не вси ли суть служебнии дуси, в служение посылаеми за хотящих наследовати спасение?

« 1 глава 2 глава »