Даниїла 1 глава

Книга пророка Даниїла
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Третього року царювання Йоакима, юдейського царя, вирушив Навуходоносор, вавилонський цар, проти Єрусалиму й обліг його.

Въ лѣ́то тре́тїе ца́рства ї҆ѡакі́ма царѧ̀ ї҆ѹ́дина, прїи́де навѹходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскъ на ї҆ер҇ли́мъ и҆ воева́ше на́нь.

Господь видав в його руки Йоакима, юдейського царя, й частину посуду дому Божого, і він забрав його в Шінеар-край, у дім свого бога, і склав посуд у скарбницю свого бога.

И҆ дадѐ гд҇ь въ рѹ́цѣ є҆гѡ̀ ї҆ѡакі́ма царѧ̀ ї҆ѹ́дина и҆ ѿ ча́сти сосѹ́дѡвъ хра́ма бж҃їѧ. И҆ принесѐ ѧ҆̀ въ зе́млю сеннаа́ръ въ до́мъ бо́га своегѡ̀ и҆ сосѹ́ды внесѐ въ до́мъ сокро́вищный бо́га своегѡ̀.

Цар повелів Ашпеназові, старшому над своїми скопцями, щоб привів із синів Ізраїля, з царського роду та зо шляхти,

И҆ речѐ ца́рь ко а҆сфане́зѹ, старѣ́йшинѣ є҆ѵнѹ́хѡвъ свои́хъ, ввестѝ ѿ сынѡ́въ плѣ́на ї҆и҃лева и҆ ѿ пле́мене ца́рска и҆ ѿ кнѧзе́й

хлопців без ніякої хиби, гарних на вигляд, вивчених у всякій мудрості, бистрих до науки, розумних у знанні й здатних до служби в царськім палаці, та щоб навчив їх письма й халдейської мови.

ю҆́ношы, на ни́хже нѣ́сть поро́ка, и҆ дѡбры̀ зра́комъ и҆ смы́слєны во всѧ́цѣй премѹ́дрости, и҆ вѣ́дѹщыѧ ѹ҆мѣ́нїе и҆ размышлѧ́ющыѧ ра́зѹмъ, и҆ и҆̀мже є҆́сть крѣ́пость въ ни́хъ, є҆́же предстоѧ́ти въ домѹ̀ пред̾ царе́мъ и҆ наѹчи́ти ѧ҆̀ кни́гамъ и҆ ѧ҆зы́кѹ халде́йскѹ.

Цар призначив для них щоденний харч із царського столу й вино, що сам пив, і звелів виховувати їх три роки, а потім вони мали б ставати до послуг цареві.

И҆ повелѣ̀ и҆̀мъ (даѧ́ти) ца́рь по всѧ҄ дни҄ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ своегѡ̀ и҆ корми́ти и҆̀хъ лѣ҄та трѝ, и҆ пото́мъ ста́ти пред̾ царе́мъ.

Між ними були з синів юдейських Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.

И҆ бы́сть въ ни́хъ ѿ сынѡ́въ ї҆ѹ́диныхъ данїи́лъ и҆ а҆на́нїа, и҆ а҆за́рїа и҆ мїсаи́лъ.

Старший над скопцями надав їм імена: Даниїлові Валтасар, Ананії Седрах, Мисаїлові Мисах, Азарії ж — Авденаго.

И҆ возложѝ и҆̀мъ и҆мена̀ старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ: данїи́лѹ валтаса́ръ, и҆ а҆на́нїи седра́хъ, и҆ мїсаи́лѹ мїса́хъ, а҆за́рїи же а҆вденагѡ̀.

Даниїл постановив у своєму серці не сквернитись царськими харчами з царського столу й вином, що пив цар, тим і просив старшого над скопцями, щоб дозволено йому було не сквернитись.

И҆ положѝ данїи́лъ на се́рдцы свое́мъ, є҆́же не ѡ҆скверни́тисѧ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ є҆гѡ̀, и҆ молѝ старѣ́йшинѹ є҆ѵнѹ́хѡвъ, ѩ҆́кѡ да не ѡ҆скверни́тсѧ.

Бог зіслав Даниїлові ласкавість та прихильність з боку старшого над скопцями,

И҆ вдадѐ бг҃ъ данїи́ла въ ми́лость и҆ въ щедрѡ́ты пред̾ старѣ́йшиною є҆ѵнѹ́хѡвъ.

але старший над скопцями сказав Даниїлові: «Боюсь я мого пана, царя, що сам призначив для вас їжу й пиття, щоб він не побачив, що ваші обличчя схудли більше, ніж у хлопців вашого віку, і щоб ви не вчинили мене винним перед царем.»

И҆ речѐ старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ данїи́лѹ: бою́сѧ а҆́зъ господи́на моегѡ̀ царѧ̀, заповѣ́давшагѡ ѡ҆ пи́щи ва́шей и҆ питїѝ ва́шемъ, да не когда̀ ѹ҆ви́дитъ лица̀ ва҄ша ѹ҆ны҄ла па́че ѻ҆трокѡ́въ све́рстникѡвъ ва́шихъ, и҆ ѡ҆сѹ́дите главѹ̀ мою̀ царю̀.

Тоді Даниїл сказав наглядачеві, якого старший над скопцями настановив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією:

И҆ речѐ данїи́лъ ко а҆мелса́рѹ, є҆го́же приста́ви старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ къ данїи́лѹ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лѹ:

«Зроби з твоїми слугами пробу протягом десятьох днів: нехай дадуть нам городину на харч і воду до пиття,

и҆скѹсѝ ѻ҆́троки твоѧ҄ до десѧтѝ дні́й, и҆ да дадѧ́тъ на́мъ ѿ сѣ́менъ земны́хъ, да ѩ҆ди́мъ, и҆ во́дѹ да пїе́мъ:

і нехай потім з'являться перед тобою наші обличчя та обличчя хлопців, що їдять царський харч, і тоді роби з твоїми слугами, як забажаєш.»

и҆ да ѩ҆вѧ́тсѧ пред̾ тобо́ю ли́ца на҄ша и҆ ли́ца ѻ҆трокѡ́въ ѩ҆дѹ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы, и҆ ѩ҆́коже ѹ҆́зриши, сотворѝ со ѻ҆́трѡки твои́ми.

Він послухав їх у тому й випробував їх десять день;

И҆ послѹ́ша и҆̀хъ и҆ и҆скѹсѝ ѧ҆̀ до десѧтѝ дні́й.

при кінці ж десятьох днів обличчя в них покращали та й тілом вони поповнішали супроти всіх тих хлопців, що їли царський харч.

По сконча́нїи же десѧти́хъ дні́й, ѩ҆ви́шасѧ ли́ца и҆́хъ бла҄га и҆ крѣ҄пка пло́тїю па́че ѻ҆трокѡ́въ ѩ҆дѹ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы.

Отак наглядач брав їхній харч і вино, що вони мали пити, і давав їм городину.

И҆ бы́сть а҆мелса́ръ ѿе́млѧ ѩ҆́ди и҆́хъ и҆ вїно̀ питїѧ̀ и҆́хъ и҆ даѧ́ше и҆̀мъ сѣ́мена.

Щождо цих чотирьох хлопців, то Бог дав їм знання й розуміння всякого письма та мудрости; а Даниїл мав до того ще й дар розуміти всякі видіння і сни.

И҆ четы́ремъ ѻ҆трокѡ́мъ си҄мъ и҆̀мъ дадѐ и҆̀мъ бг҃ъ смы́слъ и҆ мѹ́дрость во всѧ́цѣй кни́жнѣй премѹ́дрости: данїи́лъ же разѹ́менъ бы́сть во всѧ́цѣмъ видѣ́нїи и҆ со́нїихъ.

Як минув той час, що цар призначив був, аби їх привели до нього, старший над скопцями появив їх Навуходоносорові.

И҆ по сконча́нїи тѣ́хъ дні́й, въ нѧ́же речѐ ца́рь привестѝ ѧ҆̀, введѐ ѧ҆̀ старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ пред̾ навѹходоно́сора.

Цар розмовляв з ними, і з-поміж усіх не знайшовсь ані один такий, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія, і вони почали служити перед царем.

И҆ бесѣ́дова съ ни́ми ца́рь, и҆ не ѡ҆брѣто́шасѧ ѿ всѣ́хъ и҆́хъ подо́бни данїи́лѹ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лѹ: и҆ ста́ша пред̾ царе́мъ.

У кожній справі, де треба було розуму й розсуду, і про яку питав їх цар, він бачив, що вони вдесятеро розумніші за всіх віщунів та чародіїв, які були в цілому його царстві.

И҆ во всѧ́цѣмъ глаго́лѣ премѹ́дрости и҆ ѹ҆мѣ́нїѧ, ѡ҆ ни́хже вопроша́ше ѿ ни́хъ ца́рь, ѡ҆брѣ́те ѧ҆̀ десѧтери́цею па́че всѣ́хъ ѡ҆баѧ́телей и҆ волхвѡ́въ сѹ́щихъ во все́мъ ца́рствѣ є҆гѡ̀.

І Даниїл лишився так до першого року царя Кира.

И҆ бы́сть данїи́лъ да́же до пе́рвагѡ лѣ́та кѵ́ра царѧ̀.

« 48 глава 2 глава »