Левит 1 глава

Третя книга Мойсеєва: Левит
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Покликавши Мойсея, сказав Господь до нього з намету зборів таке:

И҆ воззва̀ гд҇ь мѡѷсе́а, и҆ речѐ є҆мѹ̀ и҆з̾ ски́нїи свидѣ́нїѧ, гл҃ѧ:

«Промов до синів Ізраїля та скажи їм: Коли хтось із-поміж вас приноситиме Господеві жертвопринос, то з товару або з отар, маєте приносити вашу жертву.

глаго́ли сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни҄мъ: человѣ́къ ѿ ва́съ а҆́ще принесе́тъ да́ры гд҇ѹ, ѿ скотѡ́въ и҆ ѿ говѧ́дъ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ да принесе́те да́ры ва́шѧ:

Коли його жертва на всепалення — з товару, то нехай принесе самця без вади; коло входу в намет зборів принесе він його, щоб знайти ласку в Господа.

а҆́ще всесожже́нїе да́ръ є҆гѡ̀, ѿ говѧ́дъ мѹ́жескъ по́лъ непоро́ченъ принесе́тъ, пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ да принесе́тъ є҆̀ прїѧ́тно пред̾ гд҇емъ,

Він покладе свою руку на голову жертви всепалення, й вона буде прийнята йому на користь — як покута за нього.

и҆ да возложи́тъ рѹ́кѹ на главѹ̀ приноше́нїѧ, прїѧ́тно є҆мѹ̀, ѹ҆ми́лостивити ѡ҆ не́мъ:

І заріже бичка перед Господом, а сини Аронові, священики, принесуть його кров і покроплять нею з усіх боків жертовник, що при вході в намет зборів.

и҆ да зако́лютъ телца̀ пред̾ гд҇емъ: и҆ да принесѹ́тъ сы́нове а҆арѡ́нѡвы жерцы̀ кро́вь, и҆ да пролїю́тъ кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ, и҆́же ѹ҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ,

І здере шкуру з жертви, і розшматує її на кусні,

и҆ ѡ҆дра́вше всесожже́нїе, да раздробѧ́тъ є҆̀ на ѹ҆́ды,

сини ж Аронові, священики, запалять вогонь на жертовнику і розкладуть на вогні дрова;

и҆ да возложа́тъ сы́нове а҆арѡ҄ни жерцы̀ ѻ҆́гнь на ѻ҆лта́рь, и҆ да вскладѹ́тъ дрова̀ на ѻ҆́гнь:

потім сини Аронові, священики, розкладуть кусні, голову й тук на дровах, що на вогні, на жертовнику.

и҆ да вскладѹ́тъ сы́нове а҆арѡ҄ни жерцы̀ раздроблє́наѧ, и҆ главѹ̀, и҆ тѹ́къ на дрова̀ сѹ҄щаѧ на ѻ҆гнѝ ѩ҆̀же на ѻ҆лтарѝ,

Нутрощі ж його й ноги виполоще в воді, а священик усе це воскурить на жертовнику; це всепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.

ѹ҆тро́бѹ же и҆ но́ги да и҆змы́ютъ водо́ю: и҆ да возложи́тъ жре́цъ всѧ҄ на ѻ҆лта́рь: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоѹха́нїѧ гд҇ѹ.

Коли ж жертва його на всепалення з дрібного скоту, чи то з овець, чи з кіз, то нехай принесе самця без вади,

А҆́ще же ѿ ѻ҆ве́цъ да́ръ сво́й гд҇ви (принесе́тъ) ѿ а҆́гнєцъ и҆ ѿ ко́злищъ во всесожже́нїе, мѹ́жескъ по́лъ непоро́ченъ да принесе́тъ и҆̀,

і заріже його на північнім боці жертовника перед Господом, а Аронові сини, священики, покроплять його кров'ю навколо жертовника.

и҆ да возложи́тъ рѹ́кѹ на главѹ̀ є҆гѡ̀, и҆ да зако́лютъ є҆̀ въ странѣ̀ ѻ҆лтарѧ̀ къ сѣ́верѹ пред̾ гд҇емъ: и҆ да пролїю́тъ сы́нове а҆арѡ҄ни жерцы̀ кро́вь є҆гѡ̀ на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ:

І розшматує його на кусні, і священик розкладе їх укупі з головою й туком на дровах, що горять на жертовнику.

и҆ да раздробѧ́тъ є҆го̀ на ѹ҆́ды, и҆ главѹ̀, и҆ тѹ́къ є҆гѡ̀, и҆ да вскладѹ́тъ ѧ҆̀ жерцы̀ на дрова̀ сѹ҄щаѧ на ѻ҆гнѝ ѩ҆̀же на ѻ҆лтарѝ,

А нутрощі ж і ноги виполоще в воді, і священик принесе все це й воскурить на жертовнику: це всепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.

и҆ ѹ҆тро́бѹ и҆ но́ги и҆змы́ютъ водо́ю: и҆ принесе́тъ жре́цъ всѧ҄, и҆ да возложи́тъ на ѻ҆лта́рь: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоѹха́нїѧ гд҇ѹ.

Коли ж жертовопринос на всепалення Господеві з птаства, то нехай він принесе його з горлиць або голубенят;

А҆́ще же ѿ пти́цъ приноше́нїе принесе́тъ да́ръ сво́й гд҇ѹ, и҆ принесе́тъ ѿ го́рлицъ и҆лѝ ѿ го́лѹбѡвъ да́ръ сво́й,

і принесе його священик до жертовника, скрутить йому голівку та й воскурить на жертовнику, а кров його нехай видушить на стінку жертовника;

и҆ да принесе́тъ и҆̀ жре́цъ ко ѻ҆лтарю̀, и҆ да ѿто́ргнетъ главѹ̀ є҆гѡ̀, и҆ да возложи́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь и҆ и҆сцѣди́тъ кро́вь ѹ҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀:

вола ж його з пір'ям відірве й кине збоку біля жертовника, на схід, до попелища.

и҆ да ѿлѹчи́тъ горта́нь съ пе́рїемъ, и҆ и҆зве́ргнетъ ю҆̀ ѿ ѻ҆лтарѧ̀ на восто́къ на мѣ́сто пе́пела:

І роздере його по крилам, не відриваючи їх, і воскурить його священик на жертовнику, на дровах, що на вогні: ось усепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.»

и҆ да и҆зло́митъ є҆го̀ ѿ кри́лъ, и҆ да не раздѣли́тъ: и҆ да возложи́тъ є҆̀ жре́цъ на ѻ҆лта́рь на дрова̀, ѩ҆̀же на ѻ҆гнѝ: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоѹха́нїѧ гд҇ѹ.

« 40 глава 2 глава »