Івана 1 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

 
 

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.
 
Въ нача́лѣ бѣ̀ сло́во, и҆ сло́во бѣ̀ къ бг҃ѹ {ѹ҆ бг҃а}, и҆ бг҃ъ бѣ̀ сло́во.

З Богом було воно споконвіку.
 
Се́й бѣ̀ и҆сконѝ къ бг҃ѹ {ѹ҆ бг҃а}:

Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
 
всѧ҄ тѣ́мъ бы́ша, и҆ без̾ негѡ̀ ничто́же бы́сть, є҆́же бы́сть.

У ньому було життя, і життя було — світло людей.
 
Въ то́мъ живо́тъ бѣ̀, и҆ живо́тъ бѣ̀ свѣ́тъ человѣ́кѡмъ:

І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
 
и҆ свѣ́тъ во тмѣ̀ свѣ́титсѧ, и҆ тма̀ є҆гѡ̀ не ѡ҆б̾ѧ́тъ.

Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому — Йоан.
 
Бы́сть человѣ́къ по́сланъ ѿ бг҃а, и҆́мѧ є҆мѹ̀ ї҆ѡа́ннъ:

Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
 
се́й прїи́де во свидѣ́телство, да свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ свѣ́тѣ, да всѝ вѣ́рѹ и҆́мѹтъ є҆мѹ̀ {да всѝ ѹ҆вѣ́рѹютъ чрез̾ него̀}.

Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.
 
Не бѣ̀ то́й свѣ́тъ, но да свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ свѣ́тѣ:

Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
 
бѣ̀ свѣ́тъ и҆́стинный, и҆́же просвѣща́етъ всѧ́каго человѣ́ка грѧдѹ́щаго въ мі́ръ:

Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.
 
въ мі́рѣ бѣ̀, и҆ мі́ръ тѣ́мъ бы́сть, и҆ мі́ръ є҆го̀ не позна̀:

Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.
 
во своѧ҄ прїи́де, и҆ своѝ є҆гѡ̀ не прїѧ́ша.

Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують;
 
Є҆ли́цы же прїѧ́ша є҆го̀, дадѐ и҆̀мъ ѡ҆́бласть ча́дѡмъ бж҃їимъ бы́ти, вѣ́рѹющымъ во и҆́мѧ є҆гѡ̀,

які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.
 
и҆̀же не ѿ кро́вѣ, ни ѿ по́хоти плотскі́ѧ, ни ѿ по́хоти мѹ́жескїѧ, но ѿ бг҃а роди́шасѧ.

І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
 
И҆ сло́во пл҃ть бы́сть и҆ всели́сѧ въ ны̀, и҆ ви́дѣхомъ сла́вѹ є҆гѡ̀, сла́вѹ ѩ҆́кѡ є҆диноро́днагѡ ѿ ѻ҆ц҃а̀, и҆спо́лнь блгдти и҆ и҆́стины.

Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»
 
Ї҆ѡа́ннъ свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ не́мъ и҆ воззва̀ глаго́ла: се́й бѣ̀, є҆го́же рѣ́хъ, и҆́же по мнѣ̀ грѧды́й, предо мно́ю бы́сть, ѩ҆́кѡ пе́рвѣе менє̀ бѣ̀.

Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.
 
И҆ ѿ и҆сполне́нїѧ є҆гѡ̀ мы̀ всѝ прїѧ́хомъ и҆ блгдть воз̾ блгдть:

Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.
 
ѩ҆́кѡ зако́нъ мѡѷсе́омъ да́нъ бы́сть, блгдть (же) и҆ и҆́стина ї҆и҃съ хр҇то́мъ бы́сть.

Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об'явив.
 
(За҄ 2.) Бг҃а никто́же ви́дѣ нигдѣ́же: є҆диноро́дный сн҃ъ, сы́й въ ло́нѣ ѻ҆́ч҃и, то́й и҆сповѣ́да.

Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»
 
И҆ сїѐ є҆́сть свидѣ́телство ї҆ѡа́нново, є҆гда̀ посла́ша жи́дове ѿ ї҆ер҇ли́ма ї҆ере́євъ и҆ леѵі́тѡвъ, да вопро́сѧтъ є҆го̀: ты̀ кто̀ є҆сѝ;

А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.»
 
И҆ и҆сповѣ́да и҆ не ѿве́ржесѧ: и҆ и҆сповѣ́да, ѩ҆́кѡ нѣ́смь а҆́зъ хр҇то́съ.

То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він.
 
И҆ вопроси́ша є҆го̀: что̀ ѹ҆̀бо; и҆лїа́ ли є҆сѝ ты̀; И҆ глаго́ла: нѣ́смь. Про҇ро́къ ли є҆сѝ; И҆ ѿвѣща̀: нѝ.

Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»
 
Рѣ́ша же є҆мѹ̀: кто̀ є҆сѝ; да ѿвѣ́тъ да́мы посла́вшымъ ны̀: что̀ глаго́леши ѡ҆ тебѣ̀ самѣ́мъ;

Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.»
 
Речѐ: а҆́зъ гла́съ вопїю́щагѡ въ пѹсты́ни: и҆спра́вите пѹ́ть гд҇ень, ѩ҆́коже речѐ и҆са́їа про҇ро́къ.

Були ж посланці з фарисеїв.
 
И҆ по́сланнїи бѣ́хѹ ѿ фарїсє́й:

Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»
 
и҆ вопроси́ша є҆го̀ и҆ рѣ́ша є҆мѹ̀: что̀ ѹ҆̀бо креща́еши, а҆́ще ты̀ нѣ́си хр҇то́съ, ни и҆лїа̀, ни про҇ро́къ;

Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;
 
Ѿвѣща̀ и҆̀мъ ї҆ѡа́ннъ, глаго́лѧ: а҆́зъ креща́ю водо́ю: посредѣ́ же ва́съ стои́тъ, є҆гѡ́же вы̀ не вѣ́сте:

він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі.»
 
то́й є҆́сть грѧды́й по мнѣ̀, и҆́же предо мно́ю бы́сть, є҆мѹ́же нѣ́смь а҆́зъ досто́инъ, да ѿрѣшѹ̀ реме́нь сапогѹ̀ є҆гѡ̀.

Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
 
Сїѧ҄ въ виѳава́рѣ бы́ша ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ ї҆ѻрда́на, и҆дѣ́же бѣ̀ ї҆ѡа́ннъ крестѧ̀.

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.
 
(За҄ 3.) Во ѹ҆́трїй (же) ви́дѣ ї҆ѡа́ннъ ї҆и҃са грѧдѹ́ща къ себѣ̀ и҆ глаго́ла: сѐ, а҆́гнецъ бж҃їй, взе́млѧй грѣхѝ мі́ра:

Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.
 
се́й є҆́сть, ѡ҆ не́мже а҆́зъ рѣ́хъ: по мнѣ̀ грѧде́тъ мѹ́жъ, и҆́же предо мно́ю бы́сть, ѩ҆́кѡ пе́рвѣе менє̀ бѣ̀:

І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»
 
и҆ а҆́зъ не вѣ́дехъ є҆гѡ̀: но да ѩ҆ви́тсѧ ї҆и҃леви, сегѡ̀ ра́ди прїидо́хъ а҆́зъ водо́ю крестѧ̀.

Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.
 
И҆ свидѣ́телствова ї҆ѡа́ннъ, глаго́лѧ, ѩ҆́кѡ ви́дѣхъ дх҃а сходѧ́ща ѩ҆́кѡ го́лѹбѧ съ небесѐ, и҆ пребы́сть на не́мъ:

І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.
 
и҆ а҆́зъ не вѣ́дѣхъ є҆гѡ̀: но посла́вый мѧ̀ крести́ти водо́ю, то́й мнѣ̀ речѐ: над̾ него́же ѹ҆́зриши дх҃а сходѧ́ща и҆ пребыва́юща на не́мъ, то́й є҆́сть кр҇тѧ́й дх҃омъ ст҃ы́мъ:

І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий.»
 
и҆ а҆́зъ ви́дѣхъ и҆ свидѣ́телствовахъ, ѩ҆́кѡ се́й є҆́сть сн҃ъ бж҃їй.

Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.
 
(За҄ 4.) Во ѹ҆́трїй (же) па́ки стоѧ́ше ї҆ѡа́ннъ, и҆ ѿ ѹ҆чени҄къ є҆гѡ̀ два̀.

Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: «Ось Агнець Божий.»
 
И҆ ѹ҆зрѣ́въ ї҆и҃са грѧдѹ́ща, глаго́ла: сѐ, а҆́гнецъ бж҃їй.

Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.
 
И҆ слы́шаста є҆го̀ ѻ҆́ба ѹ҆ченика҄ глаго́лющаго, и҆ по ї҆и҃сѣ и҆до́ста.

Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де перебуваєш?»
 
Ѡ҆бра́щьсѧ же ї҆и҃съ и҆ ви́дѣвъ ѧ҆̀ по себѣ̀ и҆дѹ҄ща, гл҃а и҆́ма: чесѡ̀ и҆́щета; Ѡ҆́на же рѣ́ста є҆мѹ̀: раввї̀, є҆́же глаго́летсѧ сказа́емо ѹ҆чт҃лю, гдѣ̀ живе́ши;

Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.
 
(И҆) гл҃а и҆́ма: прїиди́та и҆ ви́дита. Прїидо́ста и҆ ви́дѣста, гдѣ̀ живѧ́ше, и҆ ѹ҆ негѡ̀ пребы́ста де́нь то́й. Бѣ́ же ча́съ десѧ́тый.

Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.
 
Бѣ́ (же) а҆ндре́й, бра́тъ сі́мѡна петра̀, є҆ди́нъ ѿ ѻ҆бою̀ слы́шавшєю ѿ ї҆ѡа́нна и҆ по не́мъ ше́дшєю.

Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає: Христос.»
 
Ѡ҆брѣ́те се́й пре́жде бра́та своего̀ сі́мѡна и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: ѡ҆брѣто́хомъ мессі́ю, є҆́же є҆́сть сказа́емо [хр҇то́съ].

І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», — що у перекладі означає: Петро (Скеля).
 
И҆ приведѐ є҆го̀ ко ї҆и҃сови. Воззрѣ́въ же на́нь ї҆и҃съ речѐ: ты̀ є҆сѝ сі́мѡнъ сы́нъ ї҆ѡ́нинъ: ты̀ нарече́шисѧ ки́фа, є҆́же сказа́етсѧ [пе́тръ].

Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»
 
(За҄ 5.) Во ѹ҆́трїй (же) восхотѣ̀ и҆зы́ти въ галїле́ю: и҆ ѡ҆брѣ́те фїлі́ппа и҆ гл҃а є҆мѹ̀: грѧдѝ по мнѣ̀.

А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.
 
Бѣ́ (же) фїлі́ппъ ѿ виѳсаі́ды, ѿ гра́да а҆ндре́ова и҆ петро́ва.

Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, — Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»
 
Ѡ҆брѣ́те фїлі́ппъ наѳана́ила и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: є҆го́же писа̀ мѡѷсе́й въ зако́нѣ и҆ про҇ро́цы, ѡ҆брѣто́хомъ ї҆и҃са сн҃а ї҆ѡ́сифова, и҆̀же ѿ назаре́та.

Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»
 
И҆ глаго́ла є҆мѹ̀ наѳана́илъ: ѿ назаре́та мо́жетъ ли что̀ добро̀ бы́ти; Глаго́ла є҆мѹ̀ фїлі́ппъ: прїидѝ и҆ ви́ждь.

Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.»
 
Ви́дѣ (же) ї҆и҃съ наѳана́ила грѧдѹ́ща къ себѣ̀ и҆ гл҃а ѡ҆ не́мъ: сѐ, вои́стиннѹ ї҆и҃лтѧнинъ, въ не́мже льстѝ нѣ́сть.

Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.»
 
Глаго́ла є҆мѹ̀ наѳана́илъ: ка́кѡ мѧ̀ зна́еши; Ѿвѣща̀ ї҆и҃съ и҆ речѐ є҆мѹ̀: пре́жде да́же не возгласѝ тебѐ фїлі́ппъ, сѹ́ща тѧ̀ под̾ смоко́вницею ви́дѣхъ тѧ̀.

Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти — Син Божий, ти — цар Ізраїлів.»
 
Ѿвѣща̀ наѳана́илъ и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: раввї̀, ты̀ є҆сѝ сн҃ъ бж҃їй, ты̀ є҆сѝ цр҃ь ї҆и҃левъ.

Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, — то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.»
 
Ѿвѣща̀ ї҆и҃съ и҆ речѐ є҆мѹ̀: занѐ рѣ́хъ тѝ, ѩ҆́кѡ ви́дѣхъ тѧ̀ под̾ смоко́вницею, вѣ́рѹеши: бѡ́лша си́хъ ѹ҆́зриши.

І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»
 
И҆ гл҃а є҆мѹ̀: а҆ми́нь, а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ѿсе́лѣ ѹ҆́зрите не́бо ѿве́рсто и҆ а҆́гг҃лы бж҃їѧ восходѧ́щыѧ и҆ низходѧ́щыѧ над̾ сн҃а чл҃вѣ́ческаго.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.