Колосян 1 глава

Послання св. апостола Павла до колосян
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Павло, Божою волею, апостол Христа Ісуса, та брат Тимотей

Па́ѵелъ, а҆п҇лъ ї҆и҃съ хр҇то́въ во́лею бж҃їею, и҆ тїмоѳе́й бра́тъ,

святим у Колоссах і вірним братам у Христі: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

сѹ́щымъ въ колосса́ехъ ст҃ы҄мъ и҆ вѣ҄рнымъ бра́тїѧмъ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ:

Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа завжди молячися за вас,

(За҄.) блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀. Благодари́мъ бг҃а и҆ ѻ҆ц҃а̀ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, всегда̀ ѡ҆ ва́съ молѧ́щесѧ,

відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих

слы́шавше вѣ́рѹ ва́шѹ, ѩ҆́же ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ, и҆ любо́вь, ю҆́же и҆́мате ко всѣ҄мъ ст҃ы́мъ,

задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди,

за ѹ҆пова́нїе ѿложе́нное ва́мъ на нб҃сѣ́хъ, є҆́же пре́жде слы́шасте въ словесѝ и҆́стины бл҃говѣствова́нїѧ,

яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді.

сѹ́щагѡ въ ва́съ, ѩ҆́коже и҆ во все́мъ мі́рѣ: и҆ є҆́сть плодоно́сно и҆ расти́мо, ѩ҆́коже и҆ въ ва́съ, ѿ негѡ́же днѐ слы́шасте и҆ разѹмѣ́сте блгдть бж҃їю во и҆́стинѣ:

Ви навчилися від Епафра, нашого любого товариша в службі, який для вас є вірним Христовим слугою.

ѩ҆́коже и҆ ѹ҆вѣ́дѣсте ѿ є҆пафра́са, возлю́бленнагѡ сорабо́тника на́шегѡ, и҆́же є҆́сть вѣ́ренъ ѡ҆ ва́съ слѹжи́тель хр҇то́въ,

Він і виявив нам любов вашу духовну.

и҆́же и҆ ѩ҆вѝ на́мъ ва́шѹ любо́вь въ дѹ́сѣ.

Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні,

Сегѡ̀ ра́ди и҆ мы̀, ѿ негѡ́же днѐ слы́шахомъ, не престае́мъ ѡ҆ ва́съ молѧ́щесѧ и҆ просѧ́ще, да и҆спо́лнитесѧ въ ра́зѹмѣ во́ли є҆гѡ̀, во всѧ́цѣй премѹ́дрости и҆ ра́зѹмѣ дѹхо́внѣмъ,

щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога,

ѩ҆́кѡ ходи́ти ва́мъ досто́инѣ бг҃ѹ во всѧ́цѣмъ ѹ҆гожде́нїи (и҆) всѧ́цѣмъ дѣ́лѣ бла́зѣ, плодоносѧ́ще и҆ возраста́юще въ ра́зѹмѣ бж҃їи,

покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю.

всѧ́кою си́лою возмога́юще по держа́вѣ сла́вы є҆гѡ̀, во всѧ́цѣмъ терпѣ́нїи и҆ долготерпѣ́нїи съ ра́достїю,

Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі.

(За҄ 250.) благодарѧ́ще бг҃а и҆ ѻ҆ц҃а̀, призва́вшаго ва́съ въ прича́стїе наслѣ́дїѧ ст҃ы́хъ во свѣ́тѣ,

Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,

и҆́же и҆зба́ви на́съ ѿ вла́сти те́мныѧ и҆ преста́ви въ цр҇тво сн҃а любвѐ своеѧ̀,

в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів.

ѡ҆ не́мже и҆́мамы и҆збавле́нїе кро́вїю є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆ставле́нїе грѣ́хѡвъ,

Він — образ невидимого Бога, первородний усякого створіння,

и҆́же є҆́сть ѡ҆́бразъ бг҃а неви́димагѡ, перворожде́нъ всеѧ̀ тва́ри:

бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене.

ѩ҆́кѡ тѣ́мъ создана҄ бы́ша всѧ́чєскаѧ, ѩ҆̀же на нб҃сѝ и҆ ѩ҆̀же на землѝ, ви҄димаѧ и҆ неви҄димаѧ, а҆́ще престо́ли, а҆́ще госпѡ́дствїѧ, а҆́ще нача́ла, а҆́ще вла́сти: всѧ́чєскаѧ тѣ́мъ и҆ ѡ҆ не́мъ созда́шасѧ:

Він раніш усього, і все існує в ньому.

и҆ то́й є҆́сть пре́жде всѣ́хъ, и҆ всѧ́чєскаѧ въ не́мъ состоѧ́тсѧ.

Він також голова тіла, тобто Церкви. Він — начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,

(За҄ 251.) И҆ то́й є҆́сть глава̀ тѣ́лѹ цр҃кве, и҆́же є҆́сть нача́токъ, перворожде́нъ и҆з̾ ме́ртвыхъ, ѩ҆́кѡ да бѹ́детъ во всѣ́хъ то́й пе́рвенствѹѧ:

бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому

ѩ҆́кѡ въ не́мъ благоизво́ли всемѹ̀ и҆сполне́нїю всели́тисѧ,

і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров'ю його хреста.

и҆ тѣ́мъ примири́ти всѧ́чєскаѧ къ себѣ̀, ѹ҆миротвори́въ кро́вїю кр҇та̀ є҆гѡ̀, чрез̾ него̀, а҆́ще земна҄ѧ, а҆́ще ли нб҇наѧ.

І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, —

И҆ ва́съ, и҆ногда̀ сѹ́щихъ ѿчѹжде́нныхъ и҆ врагѡ́въ помышле́ньми въ дѣ́лѣхъ лѹка́выхъ,

тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою.

нн҃ѣ же примирѝ въ тѣ́лѣ пло́ти є҆гѡ̀ сме́ртїю є҆гѡ̀, предста́вити ва́съ ст҃ы́хъ и҆ непоро́чныхъ и҆ непови́нныхъ пред̾ собо́ю,

Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.

а҆́ще ѹ҆̀бо пребыва́ете въ вѣ́рѣ ѡ҆снова́ни и҆ тве́рди, и҆ неподви́жими ѿ ѹ҆пова́нїѧ бл҃говѣствова́нїѧ, є҆́же слы́шасте, проповѣ́данное все́й тва́ри поднебе́снѣй, є҆мѹ́же бы́хъ а҆́зъ па́ѵелъ слѹжи́тель.

Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква;

(За҄ 252.) Нн҃ѣ ра́дѹюсѧ во страда́нїихъ мои́хъ ѡ҆ ва́съ, ѩ҆́кѡ и҆сполнѧ́ю лише́нїе скорбе́й хр҇то́выхъ во пло́ти мое́й за тѣ́ло є҆гѡ̀, є҆́же є҆́сть цр҃ковь,

якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас, щоби звістувати повнотою між вами слово Боже,

є҆́йже бы́хъ а҆́зъ слѹжи́тель по смотре́нїю бж҃їю, да́нномѹ мнѣ̀ въ ва́съ, и҆спо́лнити сло́во бж҃їе,

оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих.

та́йнѹ сокрове́ннѹю ѿ вѣ҄къ и҆ ѿ родѡ́въ: нн҃ѣ же ѩ҆ви́сѧ ст҃ы́мъ є҆гѡ̀,

їм Бог зізволив об'явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є — Христос між вами, надія слави.

и҆̀мже восхотѣ̀ бг҃ъ сказа́ти, ко́е бога́тство сла́вы та́йны сеѧ̀ во ѩ҆зы́цѣхъ, и҆́же є҆́сть хр҇то́съ въ ва́съ, ѹ҆пова́нїе сла́вы,

Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі.

є҆го́же мы̀ проповѣ́дѹемъ, наказѹ́юще всѧ́каго человѣ́ка и҆ ѹ҆ча́ще всѧ́цѣй премѹ́дрости, да предста́вимъ всѧ́каго человѣ́ка соверше́нна ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ:

Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.

въ не́мже и҆ трѹжда́юсѧ и҆ подвиза́юсѧ по дѣ́йствѹ є҆гѡ̀ дѣ́йствѹемомѹ во мнѣ̀ си́лою.

« 4 глава 2 глава »