2 Солунян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до солунян
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі.

Па́ѵелъ и҆ сїлѹа́нъ и҆ тїмоѳе́й, цр҃кви солѹ́нстѣй, ѡ҆ бз҃ѣ ѻ҆ц҃ѣ̀ на́шемъ и҆ гд҇ѣ ї҆и҃сѣ хр҇тѣ̀:

Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа!

блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується.

Благодари́ти до́лжни є҆смы̀ бг҃а всегда̀ ѡ҆ ва́съ, бра́тїе, ѩ҆́коже досто́йно є҆́сть, ѩ҆́кѡ превозраста́етъ вѣ́ра ва́ша, и҆ мно́житсѧ любо́вь є҆ди́нагѡ коегѡ́ждо всѣ́хъ ва́съ дрѹ́гъ ко дрѹ́гѹ:

Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите.

ѩ҆́кѡ самѣ҄мъ на́мъ хвали́тисѧ ѡ҆ ва́съ въ цр҃квахъ бж҃їихъ, ѡ҆ терпѣ́нїи ва́шемъ и҆ вѣ́рѣ во всѣ́хъ гоне́нїихъ ва́шихъ и҆ ско́рбехъ, ѩ҆̀же прїе́млете,

То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте.

показа́нїе првднагѡ сѹда̀ бж҃їѧ, во є҆́же сподо́битисѧ ва́мъ цр҇твїѧ бж҃їѧ, є҆гѡ́же ра́ди и҆ стра́ждете.

Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас,

А҆́ще ѹ҆́бѡ првдно ѹ҆ бг҃а, возда́ти ско́рбь ѡ҆скорблѧ́ющымъ ва́съ,

а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили,

а҆ ва́мъ ѡ҆скорблѧ́ємымъ ѿра́дѹ съ на́ми, во ѿкрове́нїи гд҇а ї҆и҃са съ нб҃сѐ, со а҆́гг҃лы си́лы своеѧ̀,

у вогні полум'янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса.

во ѻ҆гнѝ пла́меннѣ даю́щагѡ ѿмще́нїе не вѣ́дѹщымъ бг҃а и҆ не послѹ́шающымъ бл҃говѣствова́нїѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀:

Вони зазнають кари, — вічної погибелі, — віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности,

и҆̀же мѹ́кѹ прїи́мѹтъ, поги́бель вѣ́чнѹю, ѿ лица̀ гд҇нѧ и҆ ѿ сла́вы крѣ́пости є҆гѡ̀,

коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас.

є҆гда̀ прїи́детъ просла́витисѧ во ст҃ы́хъ свои́хъ и҆ ди́венъ бы́ти во всѣ́хъ вѣ́ровавшихъ, (За҄.) ѩ҆́кѡ ѹ҆вѣ́рисѧ свидѣ́телство на́ше въ ва́съ, въ де́нь ѡ҆́нъ.

Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри;

За сїѐ и҆ мо́лимсѧ всегда̀ ѡ҆ ва́съ, да вы̀ сподо́битъ зва́нїю бг҃ъ на́шъ и҆ и҆спо́лнитъ всѧ́ко бл҃говоле́нїе бл҃гости и҆ дѣ́ло вѣ́ры въ си́лѣ,

щоб ім'я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа.

ѩ҆́кѡ да просла́витсѧ и҆́мѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀ въ ва́съ, и҆ вы̀ въ не́мъ, по блгдти бг҃а на́шегѡ и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

« 5 глава 2 глава »