Вони — підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані; дерева, що пізно восени безплідні, двічі померлі, вирвані з корінням;
Они подобны подводным камням на ваших пиршествах. Без угрызений совести они пируют с вами, но беспокоятся только о себе. Эти люди как облака без влаги, гонимые ветром. Они словно деревья, не приносящие плодов во время сбора урожая, а потому их вырывают с корнем, и, значит, они умерли дважды.