1 Самуїла 1 глава — Переклад Хоменка → Новой Женевской Библии

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Новой Женевской Библии

¹ Був один чоловік у Раматаїмі, Цуфій з гори Ефраїм, на ім'я Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа ефраїмія.

² Було в нього дві жінки: одна на ім'я Анна, а друга — Пенінна. У Пенінни були діти, в Анни дітей не було.

³ Щороку чоловік той ходив із свого міста поклонитися й принести жертву Господеві сил у Шіло, де були два сини Елі, Хофні та Пінхас, священики Господні.

⁴ Коли надходив День, і Елкана звичайно приносив жертву, він давав Пенінні, своїй жінці, й усім її синам та дочкам по частці.

⁵ Анні ж давав тільки одну частку, хоч і любив її, дарма, що Господь замкнув її лоно.

⁶ А тут ще й суперниця її гірко їй допікала з-за її недолі, тому що Господь замкнув її лоно.

⁷ Отак воно рік у рік бувало, щоразу як вони ходили до Господнього дому; Пенінна завдавала жалю Анні, а Анна плакала й не їла.

⁸ Раз якось Елкана, її чоловік, сказав до неї: «Чого ти, Анно, плачеш? Чому ти не їси нічого? Чого сумує твоє серце? Хіба я тобі не дорожчий від десятьох синів?»

⁹ Раз, як вони в Шіло наїлися та напилися, Анна підвелась і стала перед Господом; Елі ж священик сидів саме на ослоні біля дверей Господньої святині.

¹⁰ В своїй журбі вона молилась до Господа й плакала гірко.

¹¹ І обріклась таким обітом: «Господи Сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп'ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови.»

¹² І от як вона довго перед Господом молилась, Елі стежив увесь час за її устами.

¹³ Анна говорила тихцем, тільки ворушилися губи в неї, а голосу її не було чути; тож Елі думав, що вона п'яна.

¹⁴ І сказав до неї: «Докіль ти будеш п'яною? Піди та витверезися!»

¹⁵ А Анна відповіла, кажучи: «О ні, мій Пане! Я — бідна жінка в смутку: ані вина, ані наливки я не пила; я мою душу виливаю перед Господом.

¹⁶ Не вважай твою рабиню за якусь негодящу, бо то з надміру журби та горя я досі промовляла.»

¹⁷ Тоді Елі відповів їй: «Іди в мирі, й нехай Бог Ізраїля дасть тобі те, про що його благала.»

¹⁸ Вона ж сказала: «Дозволь своїй рабині знайти ласку в твоїх очах!» І пішла собі жінка й їла, й лице в неї не було таке, як перше.

¹⁹ Встали вони раненько і, поклонившись перед Господом, пустилися в дорогу й прибули додому в Раму. Елкана спізнав Анну, свою жінку, й Господь згадав про неї,

²⁰ і Анна, зачавши, у свій час породила сина й назвала його ім'ям Самуїл, бо, мовляла, — я його випросила в Господа.

²¹ Раз, коли чоловік Елкана рушив з усією своєю родиною, щоб принести Господеві щорічну жертву й виконати обіт,

²² Анна не пішла, кажучи своєму чоловікові: «Не піду, покіль не відлучиться хлопець; тоді я приведу його, й він побачить обличчя Господнє й там зостанеться назавжди.»

²³ Елкана ж, її чоловік, мовив до неї: «Роби, як знаєш. Сиди дома, аж поки його не відлучиш. Дай тільки Господи, щоб справдилось твоє слово!» От і зісталась жінка й годувала сина, докіль не відлучила.

²⁴ А коли відлучила, взяла його з собою в дорогу разом із бичком трилітнім, з однією міркою муки й бурдюком вина, та й привела його в дім Господній, у Шіло. Хлопець же був іще собі маленький.

²⁵ Бичка заколено, а мати привела хлопця до Елі,

²⁶ і сказала: «Прошу тебе, мій пане! Так правда, як ти живий, я та жінка, що тут стояла біля тебе, молившись до Господа.

²⁷ Про це хлоп'ятко я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в нього.

²⁸ За те ж я й віддаю його Господеві: по ввесь свій вік буде відданий Господеві!» І зоставила його там Господеві.

Новой Женевской Библии

1:1 — 7:17 До установления в Израиле царского правления Сам Бог управляет Своим народом и хранит его. Свое правление Он осуществляет через воздвижение над Израилем пророка Самуила (гл. 1−3), а также тем, что дарует Самуилу победу над филистимлянами (7:2−17).

1:1 один человек. Это выражение (имевшее в древнееврейском языке оттенок выделения из общего ряда) позволяет предположить, что отец Самуила занимал высокое положение в обществе.

из Рамафаим-Цофима. Или: из Рамафаима, Цофимлянин. Слово «рамафаим» может быть переведено как «гора о двух вершинах». Данное место нигде больше не упоминается. Его, по всей видимости, следует отождествлять с Аримафеей новозаветных времен. Родным городом Самуила обычно называется Рама (нынешний Эр-Рамом, лежащий к северу от Иерусалима, 1:19; 2:11; 7:17; 8:4; 15:34; 16:13; 19:18; 25:1).

Цуфа. Цуф может быть именем (1Пар 6:35) и географическим названием (9:5).

Ефрафянин. Местность, в которой проживали предки Елкана.

1:2 две жены. Впервые полигамный брак упоминается в Быт 4:19, а признаете законным и регламентируется (но не поощряется) во Втор 21:15−17.

1:3 и ходил... поклоняться. Т.е. строго соблюдал установленные праздники, требующие поклонения Господу в месте Его присутствия (там, где находился ковчег завета — в описываемое время это был Силом).

Господу Саваофу. Господу Воинств (небесных) — имя Божие, открывающее Бога как Царя и Властителя над великими духовными силами («военством, выстроенным на высоте»). Это первый случай употребления данного имени в Священном Писании.

Силом. Религиозный центр Израиля периода судей. Здесь Иисус Навин поставил скинию с ковчегом, которая оставалась в Силоме до времени Илия (3:3, 15).

Илий. Первосвященник Израиля в конце эпохи судей. Илий навлек на себя гнев Божий попустительством своим безбожным детям (2:29; 3:13). Умер, услышав известие, что ковчег взят в плен (4:15, 18).

1:5 давал часть особую. Т.е. не ущемлял ее, а, напротив, оказывал ей особое уважение, хотя бытовавшая практика требовала отдавать предпочтение той из жен, которая имела детей. Господь заключил чрево ее. Анна была бездетна.

1:6 Соперница. См. ком. к 1:2.

1:7 не ела. Очевидно, соблюдала пост, тем самым усиливая свою молитву к Господу о ребенке.

1:9 стала пред Господом. Пришла в скинию, в которой находился ковчег — место Божиего присутствия.

1:11 дала обет. Об обетах замужней женщины см. Чис 30:6−15.

на все дни жизни его. См. Чис 6:1−21. Анна обещает посвятить своего сына Господу, т.е. даст за него обет назорейства, не на время, как это обычно практиковалось, а пожизненно.

1:13 Илий счел ее пьяною. Такое заключение Илия свидетельствует, что он не имел молитвенного духа и пророческого дара (3:1).

1:20 Самуил. Имя, означающее «испрошенный у Бога» (см. Введение: Характерные особенности и темы).

1:21 обеты. См. Лев 7:16.

1:22 отнят будет от груди. В древности на Ближнем Востоке детей отнимали от груди позже, чем это принято сейчас. Об этом мы можем судить не только по данному отрывку, но также и по 2Мак 7:27, где говорится: «сжалься надо мною, которая девять месяцев носила тебя во чреве, три года питала тебя молоком...». День отнятия от груди мог иногда отмечаться празднованием и пиром (Быт 21:8).

1:23 утвердит Господь слово, вышедшее из уст твоих. Елкана, как муж Анны (см. ком. к 1:11), призывает Бога помочь Анне исполнить принятый ею обет.

1:24 три тельца... и одну ефу муки и мех вина. По-древнееврейски «трехлетнего тельца...». В соответствии с Чис 15:8−10, исполнение того или иного обета должно было сопровождаться специальным приношением Господу, состоящим из молодого тельца, тонкой муки и вина. Анна делает приношение даже большее, чем предписывается законом.

1:27 чего я просила у Него. См. ком. к 1:20.