Плач Єремії 1 глава

Плач Єремії
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (СВ)

Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду! Стало немов би вдовою! Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, — ось данину платить!

Как одиноко сидит город, некогда многолюдный! Он стал как вдова: великий между народами, князь над областями сделался данником.

Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього. З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив. Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами.

Горько плачет он ночью, и слезы его на ланитах его. Нет у него утешителя из всех, любивших его: все друзья его изменили ему, сделались врагами ему.

Юда пішов у неволю по утиску та тяжкім рабстві. Він оселився серед народів, не знайшов спочинку... Усі його гонителі його наздогнали у тіснинах.

Иуда переселился по причине бедствия и тяжкого рабства, поселился среди язычников и не нашел покоя: все преследовавшие его настигли его в тесных местах.

Дороги на Сіон сумують, ніхто не йде на свята. Всі брами його опустіли, священики його зідхають, дівчата його тужать, і самому йому гірко.

Пути Сиона сетуют, потому что нет идущих на праздник; все ворота его опустели; священники его вздыхают, девушки его печальны, горько и ему самому.

Противники його взяли гору, а вороги його щасливі, Господь бо засмутив його за його переступів безліч. Діти його пішли в неволю перед противником.

Враги его стали во главе, неприятели его благоденствуют, потому что Господь наслал на него горе за множество беззаконий его; дети его пошли в плен впереди врага.

І відійшла від дочки Сіону вся її слава. Князі його немов олені стали, що не знаходять собі паші, і пленталися без сили перед тими, що гнали їх.

И отошло от дочери Сиона все ее великолепие. Князья ее — как олени, не находящие пажити: обессиленные, они пошли впереди погонщика.

Єрусалим пригадує собі у дні злиднів та тривоги всі свої скарби, що мав із давніх-давен, — тепер, коли народ його падає в ворожі руки, а допомоги йому немає; його гнобителі дивилися на нього, сміялися з його руїн.

Вспомнил Иерусалим в дни бедствия своего и страданий своих о всех драгоценностях своих, которые были у него в прежние дни, тогда как народ его пал от руки врага, и никто не помогает ему: неприятели смотрят на него и смеются над его субботами.

Згрішив, згрішив Єрусалим, тим і зробивсь осоружний! Усі, що його поважали, ним гордують, бо бачили його наготу. Та й сам він теж зідхає і обертається назад.

Тяжко согрешил Иерусалим, за то и сделался отвратительным: все прославлявшие его смотрят на него с презрением, потому что увидели наготу его; и сам он вздыхает и отворачивается назад.

Нечистота його на полах у нього, та він про свій кінець не думав; тому й упав так низько, і втішника не має. Споглянь, о Господи, на мої злидні, бо ворог зростає!

На подоле у него была нечистота, но он не помышлял о будущности своей и поэтому необыкновенно унизился, и нет у него утешителя. «Воззри, Господи, на бедствие мое, ибо враг возвеличился!

Противник простяг свою руку на усі його скарби. Він бачив, як погани ввійшли в його святиню, яким ти заборонив вступати в твою громаду.

Враг простер руку свою на все самое драгоценное его. Он видит, как язычники входят во святилище его, о котором Ты заповедал, чтобы они не вступали в собрание Твое.

Увесь його народ зідхає, хліба шукає. Скарби свої вони за харч віддали, щоб відживити душу. О, зглянься, Господи,й подивися, як я упідлився!

Весь народ его вздыхает, ища хлеба, отдает драгоценности свои за пищу, чтобы подкрепить душу. Воззри, Господи, и посмотри, как я унижен!»

Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз! О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого!

Да не будет этого с вами, все проходящие путем! Взгляните и посмотрите, есть ли болезнь, как моя болезнь, которая постигла меня, которую наслал на меня Господь в день пламенного гнева Своего?

З висоти він зіслав вогонь у мої кості, і той пожирає. Він сітку розстелив мені під ноги і завернув мене назад. Він завдав мені смутку, — я повсякденно недужий.

Свыше послал Он огонь в кости мои — и он овладел ими; раскинул сеть для ног моих, опрокинул меня, сделал меня бедным и томящимся всякий день.

Ярмо моїх переступів накладено його рукою; і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї. Він підбив мою силу. Видав мене Господь їм у руки, я проти них не можу протистати.

Ярмо беззаконий моих связано в руке Его; они сплетены и поднялись на шею мою; Он ослабил силы мои. Господь отдал меня в руки, из которых не могу подняться.

Усіх моїх хоробрих повалив Господь посеред мене. Він скликав проти мене збори, щоб знищити моїх юнаків. Господь топтав, немов у винотоці, дівицю — дочку Юди.

Всех сильных моих Господь низложил среди меня, созвал против меня собрание, чтобы истребить юношей моих; как в точиле, истоптал Господь деву, дочь Иуды.

Тому я плачу, і око моє, око проливає сльози, далеко бо від мене мій утішитель, що відживив би мені душу. Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору.

Об этом плачу я. Око мое, око мое изливает воды, ибо далеко от меня утешитель, который оживил бы душу мою; дети мои разорены, потому что враг превозмог.

Сіон простягнув руки, але немає, хто б його розважив. Господь дав наказ проти Якова, щоб вороги його навкруги нього стали. Єрусалим посеред них занечистився.

Сион простирает руки свои, но утешителя нет ему. Господь дал повеление об Иакове врагам его окружить его; Иерусалим сделался мерзостью среди них.

Господь — справедливий, бо я не слухав його слова. О, вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку! Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю.

Праведен Господь, ибо я непокорен был слову Его. Послушайте, все народы, и взгляните на болезнь мою: девы мои и юноши мои пошли в плен.

Кличу моїх коханців: але вони мене зрадили. Священики мої й мої старші загинуть у місті, шукаючи собі поживи, щоб відживити душу,

Зову друзей моих, но они обманули меня. Священники мои и старцы мои умирают в городе, ища пищи себе, чтобы подкрепить душу свою.

Зглянься, о Господи, бо мені сумно! Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе. У полі меч забрав моїх дітей, а вдома — смерть.

«Воззри, Господи, ибо мне тесно, волнуется во мне внутренность, сердце мое перевернулось во мне, за то что я упорно противился Тебе. Извне обесчадил меня меч, а дома — как смерть.

Почули, що я стогну, — немає, хто б мене розважив. Усі вороги мої почули про моє нещастя та й зраділи, бо ти вчинив це. Коли б ти вже послав той день, що його заповідав, і вони стали такими, як я!

Услышали, что я стенаю, а утешителя у меня нет; услышали все враги мои о бедствии моем и обрадовались, что Ты соделал это. О, если бы Ты повелел наступить дню, предреченному Тобою, и они стали бы подобными мне!

Нехай прийде вся їхня злоба перед тебе; обходься з ними так, як обійшовсь ти зо мною за всі мої переступи, бо я стогну без перестання, і серце моє мліє.

Да предстанет пред лицо Твое вся злоба их; и поступи с ними так же, как Ты поступил со мной за все грехи мои, ибо тяжки стоны мои, и сердце мое изнемогает».

« 52 глава 2 глава »