Переклад Хоменка
1 Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.
2 Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?
3 Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.
4 Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.
5 Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.
6 Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.
7 Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.
8 Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.
9 Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.
10 Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.
11 Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!
12 І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.
13 Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.
14 Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:
15 «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.
16 Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?
17 Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.
18 Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!
19 До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.
20 Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.
Комментарии МакДональда
I. НАШЕСТВИЕ САРАНЧИ (Гл. 1)
А. Беспрецедентное бедствие (1:1−4)
1:1−4 Под нашествием саранчи Иоиль, сын Вафуила, подразумевает вторжение врагов в Иудею с севера. Это пророчество частично исполнилось во время вавилонских завоеваний, но относится также и к будущему захватчику: царю Севера (Ассирии).
Нашествие саранчи оказалось таким опустошительным, что даже старожилы не помнили такого во дни их. Бедствие проходило в четыре этапа, которые соответствуют четырем стадиям развития саранчи (жующая, роящаяся, ползающая и пожирающая). Возможно, это — символическое указание на четыре мировые империи, господствовавшие над избранным народом: Вавилон, Персия, Греция и Рим
Б. Пострадавшие от этого бедствия:
1. пьяницы (1:5−7)
2. священники (1:8−10, 13−16)
3. земледельцы (1:11−12, 17−18)
4. пророк Иоиль (1:19−20)
Пророк призывает к покаянию весь народ — от пьяниц до земледельцев (ст. 11−12, 17−18) и священников (ст. 8−10, 13−16).
Саранча настолько опустошила землю, что не с чем было даже предстать пред Господом для жертвоприношений и возлияний (ст. 8−10).
Пророк усматривал в этом бедствии день Господень, который близок — как опустошение от Всемогущего придет он (ст. 15). Выражение «день Господень» означает вмешательство Бога в ход истории для суда и уничтожения зла, когда Он усмиряет бунтовщиков и торжествует во славе. В эсхатологическом смысле «День Господень» включает Великую Скорбь, Второе Пришествие, Тысячелетнее Царство и гибель в огне старого неба и земли.
Обращаясь к Богу от лица народа, Иоиль умоляет Его о милости, так как огонь пожрал злачные пастбища и все деревья. Даже животные на поле взывают к Нему, потому что иссохли потоки вод.