Приповістей 1 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізраїля,

Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израиля:

щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні,

да принесут они мудрость и наставление и да помогут осмыслить разумные высказывания;

щоб засвоїти (собі) освічену науку, — справедливість, правосуддя та правоту, —

да научат они правилам благоразумной жизни, праведности, справедливости и честности

щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність,

и дадут простакам[1] проницательность, а юным — знание и рассудительность;

щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади,

пусть послушают мудрые и умножат познания, и пусть разумные получат советы;

щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки.

да уразумеют они пословицы и притчи, слова мудрецов и загадки их.

Острах Господній — початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують.

Страх перед Господом — начало познания, только глупцы[2] презирают мудрость и наставление.

Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї,

Сын мой, послушай наставление своего отца и не отвергай поучения своей матери.

бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию.

Они будут прекрасным венком на твоей голове и ожерельем на твоей шее.

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся!

Сын мой, если грешники соблазняют тебя, не поддавайся им.

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного — без усякої причини,

Если скажут они: «Идем с нами, устроим засаду для пролития крови, без причины подстережем невинного,

поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

живьем их проглотим, как мир мертвых[3], целиком — как тех, кто нисходит в пропасть;

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю.

награбим всевозможных дорогих вещей и наполним дома свои добычей.

Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!”

Бросай с нами жребий, поровну разделим добычу»,

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки,

то не ходи с ними, сын мой, не вставай на путь их.

бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити.

Ведь их ноги бегут к злу, спешат они на пролитие крови.

Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи.

Как бессмысленно ставить сеть на глазах у всех птиц,

Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають.

но эти люди устраивают засаду для пролития своей же крови, подстерегают самих же себя!

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має.

Таковы пути всех, кто жаждет преступной добычи; она отнимает жизнь у завладевших ею.

Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає,

Мудрость восклицает на улицах, возвышает свой голос на площадях;

на роздоріжжях гомінливих кличе, при входах у браму в місті виголошує:

на углах шумных улиц кричит она и при входе в городские ворота держит речь:

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, безумні ненавидітимуть науку?

«До каких же пор вы, простаки, будете любить свою простоту? Сколько же ещё глумливые будут наслаждаться насмешками, а глупцы — ненавидеть знание?

Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам.

Если бы вы ответили на мой укор, я поделилась бы с вами своими мыслями и передала бы вам свои слова.

За те, що кликала я, та ви зреклися, як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

Но раз вы отвергли меня, когда я призывала, и никто не внимал, когда я протягивала вам руку;

за те, що гордували всякою порадою моєю, моїх докорів не сприймали, —

раз вы пренебрегли всеми моими советами и не приняли моего укора,

то я буду сміятися з вашого нещастя, я буду кпити, як на вас страх надійде;

то и я в свой черед посмеюсь над вашей бедой, поиздеваюсь, когда поразит вас ужас, —

як страх на вас надійде, немов буря; злетить на вас нещастя, немов вихор, коли на вас наляже гніт і смуток.

когда поразит вас ужас, как буря, и беда пронесется над вами, как вихрь, когда горе и скорбь вас подавят.

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

Тогда будут звать меня, но я не отвечу; будут искать меня, но не найдут.

За те, що вони зненавиділи науку, страху Господнього не прийняли,

Раз они знание возненавидели и страх перед Господом не избрали,

поради моєї не бажали, знехтували всі мої докори, —

раз мой совет не приняли и укор мой с презрением отвергли —

тому плоди своїх учинків їстимуть, наситяться задумами своїми.

то они будут есть плоды своего пути и получат сполна от своих замыслов.

Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх.

Ведь своенравие убьет простаков, и беспечность погубит глупцов,

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”.

но слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась беды».

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Евр. слово, переведенное как простаки в этой книге обозначает доверчивого человека без нравственных ориентиров, склонного ко злу.

7 [2] — Евр. слово, переведенное как глупцы в этой книге и в других местах Ветхого Завета обозначает нравственно несовершенного человека.

12 [3] — Евр. шео́л — место, где пребывают души умерших. Так же по всей книге.

« 150 глава 2 глава »