Єремії 10 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Слухайте слова, що Господь до вас говорить, ви, доме Ізраїля!

Слушай, дом Израиля, что говорит тебе Господь.

Так каже Господь: «Поганської дороги не навчайтесь і знаків небесних не страхайтесь, бо їх страхаються погани.

Так говорит Господь: «Не учитесь путям других народов, не бойтесь небесных знамений, которых другие народы боятся.

Бо бовван поган — нікчемність; то лиш колода, вирубана в лісі, оброблена ремісником із сокирою в руках.

Обычаи народов ничтожны. Срубают в лесу дерево, ремесленник обрабатывает его резцом,

Її окрашують золотом та сріблом, цвяхами та молотками її прибивають, щоб не хиталась.

украшает серебром и золотом, крепит его молотком и гвоздями, чтобы он не качался.

Вони, мов опудала на баштані, і не розмовляють вони. Їх треба носити, ходити бо не можуть. Не бійтеся ж їх, бо вони не зашкодять, та й доброго зробити вони не спроможні.»

Эти идолы, как пугала на бахче, — не могут говорить; их нужно носить — они не умеют ходить. Не бойтесь их, ведь они не в силах причинить вам зла, но и добра сделать не могут».

Рівні тобі, о Господи, немає! Великий єси й велике твоє потужне ім'я!

Нет подобного Тебе, о Господь, Ты велик, и Твое имя могущественно.

Хто тебе не боїться, о царю народів? Бо це тобі належить, бо між усіма мудрими в народах, у всій їхній царській гідності рівні тобі немає.

Кто не чтит Тебя, Царь народов? Ведь Ты заслуживаешь этого. Между всеми мудрецами народов и во всех их царствах нет подобного Тебе.

Але всі вони гуртом дурні й безглузді; наука їхня пуста, вона — лиш колода!

Эти народы безрассудны и глупы: они учатся у бестолковой деревяшки![45]

Коване з Таршішу срібло та золото з Офіру, робота майстра та рук ливарника, з блавату й пурпури їхня одежа, всі вони — робота майстрів спритних.

Серебро чеканное привозится из Таршиша, а золото — из Уфаза. Поделки ремесленника и золотых дел мастера облачат затем в голубое и пурпурное одеяние; все эти истуканы — изделия мастеров.

Господь Бог — Бог правдивий; він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести.

Но Господь — это истинный Бог; Он — Бог живой и Царь вечный. Когда Он разгневан, дрожит земля, и народы не в силах вынести Его ярость.

Ви їм так маєте сказати: «Боги, що неба й землі не сотворили, зникнуть із землі й з піднебесся.»

Скажите им вот что: «Боги, которые не создали неба и земли, исчезнут с лица земли и из-под небес.[46]

Він створив землю силою своєю, він всесвіт утвердив мудрістю своєю, і розумом своїм нап'яв небо.

А Бог создал землю Своим могуществом, утвердил мир Своей мудростью, распростер небеса Своим разумом.

Коли видасть свій голос — води ревуть у небі, з кінців землі піднімає він хмари. Він з блискавками дощ утворює і висилає вітер із своїх сховищ.

Когда Он возвышает голос, шумят небесные воды; Он поднимает тучи с края земли. Он посылает молнии среди ливня и выводит ветер из Своих кладовых.

І кожен виявляється дурнем, невігласом; кожен ливар свого боввана соромиться, бо вилитий ним ідол — омана, немає в ньому духу.

Все люди глупы и нет у них знания; всякий плавильщик позорит себя своими идолами. Его изваяния лживы, и нет в них дыхания.

Вони — марнота, вироби облудні, під час їхньої кари вони згинуть.

Они ничтожны и смешны; пробьет их час, и они погибнут.

Не така, як вони, Яковова частка, бо він — Творець усього, й Ізраїль — його покоління-спадщина, Господь сил — його ім'я.

Но Он, Удел Иакова, не таков, как они, потому что Он — Творец всего, и Израиль — народ Его наследия: Господь Сил — вот Его имя».

Збери з землі твої клунки, ти, що сидиш в облозі.

Собирайте пожитки, чтобы покинуть страну, живущие в осаде.

Бо так говорить Господь: «Ось я повикидаю тим разом далеко мешканців цього краю і в скруту зажену їх, щоб знайшли мене».

Ведь так говорит Господь: «На этот раз Я изгоняю тех, кто живет в стране; Я пошлю им несчастье, чтобы они были схвачены их врагами».

Горе мені! Яка руїна! Болюча моя рана. Та я сказав: «Це лиш недуга, мушу її перетерпіти!»

Горе мне в моем сокрушении! Моя рана неизлечима! Но я сказал себе: «Воистину, это моя скорбь; я должен её нести».

Пограбовано намет мій і порвано все моє мотуззя. Діти мої пішли геть від мене, нема їх більше. Намет мій нікому знову напинати, мої опони розставляти.

Мой шатер разрушен, все веревки его разорваны. Сыновья мои от меня ушли, нет их больше; некому больше поставить мой шатер и повесить его завесы.

Бо пастухи стали дурними, Господа не шукали, а через те не мали щастя, й усі стада їхні ось порозкидано.

Пастухи безрассудны и не взывают к Господу, поэтому они не имеют успеха ни в чем, и все их стада рассеяны.

Гук чути! Вже недалеко! Великий галас із північної країни, щоб обернути міста юдейські на пустиню, на притулок шакалів.

Слышите! Слух несется: великое волнение с севера! Оно превратит города Иудеи в пустыни, в логово шакалов.

Я знаю, Господи, що дорога чоловіка не в його волі і не в людині, коли вона ходить, лежить напрям її кроків.

Знаю, Господи, человек не властен над жизнью, и не во власти идущего дать направление шагам.

Карай нас, Господи, але правно, не у гніві твоєму, бо інакше обернеш нас на ніщо.

Наставляй меня, Господи, но только по справедливости, не во гневе, чтобы не погубить меня.

Вилий обурення на народи, що тебе не знають, і на родини, що імени твого не взивають, бо вони з'їли Якова, його пожерли і житло його спустошили.

Излей Свой гнев на народы, не знающие Тебя, на народы, не призывающие Твоего имени, за то что они уничтожили Иакова: уничтожили и погубили его и разорили его дома.

Примечания:

Новый русский перевод

8 [45] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

11 [46] — В оригинале этот стих написан по-арамейски.

« 9 глава 11 глава »