Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

От Павла, слуги Иисуса Христа, призванного быть Его апостолом и избранного для возвещения Божьей Радостной Вести,

яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

которая была заранее обещана через Его пророков в святых Писаниях.

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

Эта весть о Его Сыне, Который по Своему человеческому происхождению[1] был потомком[2] Давида,

установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

а через воскресение из мертвых, по Духу святости, был объявлен полноправным Сыном Божьим во всем Его могуществе, об Иисусе Христе, нашем Господе.

через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

Через Него мы получили благодать и апостольство, чтобы ради Его имени покорить вере людей из всех народов,

між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

в том числе и вас, призванных Иисусом Христом.

усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Я обращаюсь ко всем тем римлянам, которых Бог полюбил и призвал быть Его святыми. Благодать и мир вам от Бога, нашего Отца, и от Господа Иисуса Христа!

Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

Прежде всего я, через Иисуса Христа, благодарю моего Бога за всех вас, потому что о вашей вере известно всему миру.

Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

Пусть Бог, Которому я всем духом моим служу, возвещая Радостную Весть о Его Сыне, будет мне свидетелем в том, что я постоянно вспоминаю о вас

і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

и всегда прошу в своих молитвах, чтобы, если на то будет воля Божья, я смог бы, наконец, посетить вас.

бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

Я очень хочу увидеть вас и поделиться с вами духовным благословением, чтобы укрепить вас,

тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

то есть, чтобы мы могли взаимно ободрить друг друга своей верой, вашей и моей.

Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

Я хочу, чтобы вы знали, братья, что я уже много раз собирался прийти к вам, но до сих пор мне постоянно что-то препятствовало. Я хотел увидеть плод своего служения среди вас, как видел среди других народов.

Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

Я должник и перед греками и варварами, и перед образованными и невеждами.

тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

Поэтому я так жажду возвещать Радостную Весть и вам, живущим в Риме.

Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

Я не стыжусь Радостной Вести, ведь она — сила Божья для спасения каждого, кто верит, — прежде всего иудея, а потом и язычника.

справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

В Радостной Вести праведность от Бога открывается верой, и только верой, как и написано: «Праведный верой жив будет».[3]

Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

Ведь с небес открывается гнев Божий на всякое нечестие и неправедность людей, которые истину попирают злом.

тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;

Им известно то, что можно знать о Боге, потому что Бог явил им это.

невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

От создания мира невидимые свойства Бога — Его вечная сила и Божественная природа — вполне могут быть поняты через рассматривание того, что Он сотворил. И значит, людям нет извинения,

Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

потому что, хотя они и знали Бога, тем не менее они не прославили Его как Бога и не были благодарны Ему, но предались пустым размышлениям, и их неразумные сердца погрузились во мрак.

Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

Притязая на мудрость, они стали глупыми

і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

и заменили славу нетленного Бога на образы, похожие на тленных людей, птиц, четвероногих животных и пресмыкающихся.

Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

Поэтому Бог оставил их на произвол низменных желаний их сердец, и они сами оскверняли свои тела нечистотой.

Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

Эти люди заменили истину Божью на ложь и поклонялись и служили созданию, а не Создателю, Который достоин вечной славы, аминь.

За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

Итак, Бог оставил их на произвол их постыдных страстей, и в результате их женщины заменили естественные сношения с мужчинами на противоестественные: друг с другом;

так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

так же и мужчины вместо естественных сношений с женщинами стали разжигаться страстью друг к другу; мужчины с мужчинами делают постыдные вещи, и сами в себе получают заслуженное наказание за свое извращение.

І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

А поскольку они посчитали ненужным познавать Бога, то Бог оставил их на произвол их испорченных умов, допустив делать то, чего делать не должно.

вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

Они полны всякой неправедности, зла, жадности, порочности; полны зависти, убийства, раздоров, обмана, коварства, сплетен.

вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

Они клеветники, они ненавидят Бога, они наглы, надменны, хвастливы, изобретательны на зло, непокорны родителям;

нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

нет в них ни рассудка, ни веры, ни любви, ни милости.

Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

Отношение Божье им известно — все, кто живет такой жизнью, достойны смерти, но они не только сами продолжают грешить, но и одобряют других, поступающих так же.

Примечания:

Новый русский перевод

3 [1] — Букв.: Который по плоти.

3 [2] — Букв.: семенем.

17 [3] — Авв 2:4.

« 1 глава 2 глава »