Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Хоменка → Открытый перевод

Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

Поскольку уже многие брались описывать свершившееся у нас,

як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

в соответствии с тем, что поведано нам очевидцами и служителями Слова,

вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

решил и я, тщательно всё исследовав, по порядку изложить это тебе, почтенный Феофил,

щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

чтобы ты убедился в правдивости учения, в которое тебя посвятили.

Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.

Жил в Иудее при царе Ироде священник Захария, из смены потомков Авии, с женой своей Елизаветой, чей род тоже восходил к Аарону.

Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

Они были праведны пред Богом, безукоризненно соблюдали все предписания и заповеди Господа.

Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

Детей у них не было; Елизавета была бесплодна, и оба уже состарились.

І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

Однажды, когда службу пред Богом несла смена Захарии,

згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

выпал ему, как священнику, жребий воскурить фимиам в Храме Господа,

А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

а толпа молящихся, как и полагалось в час воскурений, стояла вне храма.

Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

И вот справа от алтаря воскурений явился ему ангел Господа.

Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

Ужаснулся Захария, страх охватил его,

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

но ангел сказал: — Не бойся, Захария. Твоя молитва услышана; жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанн.

І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

Он принесет тебе ликование и радость, многие возрадуются его рождению,

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

ибо он будет велик пред Господом. Он не будет касаться вина и браги, он исполнится Святым Духом ещё в материнском чреве.

і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

Многих израильтян он обратит к Господу, Богу их.

І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

Он проложит Господу путь, как предтеча, духом и силой равный Илии, примиряя отцов с детьми, обращая мятежных на праведный путь, готовя народ к приходу Господа.

Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

Захария сказал: — Как я в это поверю? Ведь я уже стар, да и жена моя в возрасте.

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

Ангел ответил: — Я Гавриил, предстоящий пред Богом, я послан к тебе с этой доброй вестью.

І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

А теперь ты лишишься дара речи и, пока все это не исполнится, не сможешь говорить — за то что не поверил моим словам, которые подтвердятся в срок.

Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

Народ меж тем ждал Захарию, удивляясь, что он всё ещё в Храме.

Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

А он, выйдя, не мог говорить, и они догадались, что в Храме ему было видение. Он объяснялся знаками и оставался нем.

А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

Когда же кончились дни его служения, он вернулся домой.

Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

Вскоре его жена Елизавета зачала. Пять месяцев она не выходила из дому, повторяя:

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

«Наконец Господь сжалился надо мной и снял с меня позор пред людьми».

Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

А на шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

к девушке по имени Мария, обрученной с Иосифом, потомком Давида.

Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

Ангел вошел к ней и сказал: — Здравствуй, отмеченная милостью! Господь — с тобою!

Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

Та испугалась, не понимая этого приветствия.

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

Но ангел сказал: — Не бойся, Мария, ты угодна Богу!

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисус.

Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

Он станет велик и наречётся Сыном Всевышнего. Он получит от Господа Бога престол Своего предка Давида

і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

и будет царствовать над народом Иакова вовек, Его царствованию не будет конца.

А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

Мария спросила: — Как это может быть? Ведь я ещё девушка.

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

Ангел ответил: — Святой Дух снизойдет на тебя, сила Всевышнего тебя осенит — рожденное от тебя будет свято и наречётся Сыном Божьим.

Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

И родственница твоя Елизавета зачала сына, хотя она и стара. Её называли бесплодной, а она уже шестой месяц беременна,

нічого бо немає неможливого в Бога.”

ибо всякое слово Бога сбудется.

Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

Мария сказала: — Я во власти Господа, и пусть всё будет, как ты сказал. И ангел ушёл от неё.

Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

Мария собралась и поспешила в город на Иудейском нагорье;

Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

она вошла в дом Захарии и поздоровалась с Елизаветой.

І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

Как только та услышала слова Марии, младенец шевельнулся у неё в утробе. Елизавета, исполнившись Святым Духом,

і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен Тот, Кого ты родишь!

І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

И за что мне только такая честь, что мать Господа моего навестила меня?!

Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

Как только ты поздоровалась со мной, младенец во мне запрыгал от радости.

Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

Благословенна поверившая обещанию Господа!

І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

И сказала Мария: — Прославляет Господа моя душа,

і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

радуется дух мой Богу, Спасителю моему,

бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

ибо вспомнил Он неприметную служанку Свою. Отныне все поколенья будут меня звать благословенной,

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

ибо великое дело сотворил для меня Могучий, Тот, Чьё имя свято,

Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

Чья милость — ко всем чтущим Его, на многие поколенья.

Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Показал Он силу Своей десницы, рассеял возомнивших о себе гордецов,

Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

низверг владык, неприметных — возвысил,

наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

нуждающихся обогатил, а богачей отослал ни с чем.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

Он помог Израилю, рабу Своему, вспомнив о милости,

як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.”

обещанной навек нашим предкам, Аврааму и потомству его.

Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

Пробыв у неё месяца три, Мария вернулась домой.

Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

А Елизавета, когда подошел срок, родила сына.

Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

Соседи и родичи, узнав, что Господь оказал ей такую великую милость, поздравляли её.

Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька — Захарія;

На восьмой день пришли обрезать младенца, и хотели назвать его Захарией, как отца.

його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

Но мать воспротивилась: «Нет! Назовем его Иоанном».

Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

Ей возразили: «В твоём роду никто не носит такого имени».

І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

И стали делать знаки отцу, чтобы он дал знать, как он хочет назвать ребёнка.

І попросивши табличку, він написав: “Йоан — його ім'я.” Всі тому дивувались.

Тот попросил дощечку и, к общему удивлению, написал: «Имя ему — Иоанн».

Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

И тотчас к нему вернулась речь, и он заговорил, восхваляя Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

Все соседи были испуганы; слух разнесся по всему Иудейскому нагорью.

Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

Услышав эту весть, все с удивлением спрашивали: «Кем станет этот ребёнок?» Ибо ясно было, что с ним рука Господа.

А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

Захария же, отец его, исполнившись Святым Духом, изрек пророчество:

“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

— Благословен Господь, Бог Израиля! Вспомнил Он свой народ и принес ему избавление,

і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

Послал Он нам могучего спасителя, потомка раба Господнего Давида

як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

(как и обещал Он издревле через святых пророков Своих),

що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

избавил Он нас от врагов, от всех, кто нас ненавидит.

що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

Обещал Он милость праотцам нашим, и помнит Он о святом Договоре,

клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

о клятве, которую дал Он нашему праотцу Аврааму:

що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

избавить нас от вражеских рук, чтобы мы служили Ему без страха,

у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

благочестиво и праведно, во все дни нашей жизни.

А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

А тебя, дитя, назовут пророком Всевышнего, и пойдешь ты, пролагая Господу путь,

дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

возвестишь Его народу спасенье и прощенье грехов.

завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

По милосердию нашего Бога с небес воссияет нам солнце,

щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

светя живущим во мраке, под сенью смерти, являя им дорогу мира.

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

Ребенок вырос и укрепился духом. Он оставался в пустыне, пока не явился Израилю.

« 16 глава 2 глава »