1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен,

Павел, призванный Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Сосфен —

Церкві Божій, що в Корінті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім'я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого:

Призванному свыше, святому по святости Христа Иисуса, народу Божьей церкви в Коринфе, всем, кто вместе с нами где бы то ни было призывает имя Господа нашего Иисуса Христа:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі,

Всегда благодарю Бога моего за вас, за Божью благодать, дарованную вам через Христа Иисуса.

бо ви в ньому всім збагатились, — усяким словом і всяким знанням,

Насколько выше стал уровень вашего владения словом, ваших знаний! И это все Он, Христос!

згідно з тим, як Христове свідоцтво утвердилося між вами.

Наше свидетельство о Нем дало свои результаты.

Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об'явлення Господа нашого Ісуса Христа,

Ни в каких дарах свыше нет у вас теперь недостатка. Ждите лишь возвращения Господа нашего Иисуса Христа.

який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.

С мыслью об этом не так трудно будет продержаться до конца, до истощения упрека в День Господа нашего Иисуса Христа.

Вірний Бог, що вас покликав до спільности з своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим.

Верен Бог. Он призвал вас к духовному родству со Своим Сыном Иисусом Христом, нашим Господом.

Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці.

Именем нашего Господа Иисуса Христа умоляю вас, братья, друг другу в речах не перечить, разобщению не способствовать, а хранить единство мысли и толка.

Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки.

От домашних Хлои мне стало известно, братья, что среди вас пошли раздоры.

Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я — Павлів, а я — Аполлосів, а я — Кифин, а я — Христів.»

Как я понимаю, каждый у вас говорит свое: «Я Павлов», или: «Я Аполлосов», или: «Я Кифин», или: «Я Христов».

Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп'ятий за вас? Або хіба в Павлове ім'я ви христилися?

Христос что, расщепился? Да и разве Павел был за вас распят? Павлово ли приняли вы крещение?

Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая,

Благодарение Богу! Никого из вас я не крестил, кроме Криспа и Гая,

щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім'я.

И не давал повода говорить о Павловом крещении.

Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого.

Крестил Стефановых чад и домочадцев. А больше никого память не подсказывает.

Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним.

Христос послал меня не крестить, а возвещать евангелие, при этом не увлекаться умозрительными построениями, не забывать о силе прямого воздействия креста Христова.

Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

Слово о Распятии для пропащих грешников — глупость, а для нас, спасенных, — Божья сила.

Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу!

Написано: «Развею мудрость мудрецов, разум разумных обессмыслю».

Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?

Где ты, мудрец, книгочей, провозвестник этого века? Бог не дает ли нам знать, что мудрость мира глупа?

А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді.

Вот Божья мудрость: при всем своем уме мир не знает Бога. Богу угодно было спасти верующих «глупостью» евангельской проповеди.

Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, —

Иудеи требуют знамений, эллинам подавай глубокую мысль,

ми проповідуємо Христа розп'ятого: — ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,

А мы возвещаем распятого Христа: для иудеев — досада, для язычников — глупость.

а для тих, що покликані, — чи юдеїв, чи греків — Христа, Божу могутність і Божу мудрість.

Но для призванных, как иудеев, так и эллинов, Христос — Божья сила и Божья мудрость.

Бо, нібито немудре Боже — мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили.

И выходит, что немудреное Божье мудрее человека и бессильное Божье — сильнее.

Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних;

Взгляните, братья, на самих себя, призванных. Много ли было среди вас прежде по свойству человека мудрых? Много ли в чемнибудь сильных? Много ли именитых?

але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, —

Но Бог избрал немудреное мира, чтобы посрамить мудрых, и бессильное мира избрал Бог, чтобы посрамить силу.

і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було,

И неприметное в мире, приниженное и малоценное избрал Бог для упразднения ценимого,

щоб жадне тіло не величалося перед Богом.

Чтобы не заноситься перед Богом ничему человеческому.

Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,

Он — начало вашей причастности ко Христу Иисусу, который сделался для нас мудростью от Бога, праведностью и святостью. И искуплением.

щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»

По этому поводу написано: «Превозносящийся — превозносись Господом».

« 16 глава 2 глава »