1 Івана 1 глава

Перше соборне послання св. апостола Івана
Переклад Хоменка → Слово Жизни

Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, —

То, что существовало от начала, то, что мы слышали, что видели своими глазами, за чем мы наблюдали и к чему прикасались, то мы и проповедуем — Слово жизни.

а життя об'явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, —

Сама жизнь стала видимой и осязаемой, мы свидетели этого. Мы проповедуем вам о вечной жизни, которая была у Отца и которую увидели и мы.

що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність — з Отцем і з його Сином Ісусом Христом.

Мы говорим вам о том, что сами видели и слышали, чтобы и вы тоже имели общение с нами, подобное нашему общению с Отцом и с Его Сыном Иисусом Христом.

І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна.

Об этом мы и пишем для того, чтобы радость наша была полной.

А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог — світло, й ніякої у ньому темряви немає.

И вот та весть, которую мы сами слышали от Него и теперь передаем вам: Бог — это свет, и в Нем нет никакой тьмы.

Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди.

Если мы говорим, что живем в общении с Ним, но сами ходим во тьме, то мы лжем и не живем согласно истине.

А коли ходимо у світлі, як він сам — у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.

Но если мы ходим во свете, как и Он находится во свете, то мы имеем общение друг с другом, и кровь Его Сына Иисуса очищает нас от всякого греха.

Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає.

Если мы заявляем о том, что мы без греха, то обманываем самих себя, и в нас нет истины.

Якже ми визнаємо гріхи наші, то він — вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди.

Если же мы открыто признаем наши грехи, то Он простит их нам и очистит нас от всякой неправедности, потому что Он верен и справедлив.

Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.

A если мы говорим, что не согрешили, то представляем Бога лжецом, а значит, Его слова нет в нас.

« 3 глава 2 глава »