1 Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!
2 Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших.
3 Маємо в пам'яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,
4 знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання,
5 бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас.
6 І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа
7 і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.
8 Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що не треба нам і говорити про те.
9 Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів повернулися до Бога, щоб служити Богові живому і правдивому
10 та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, — Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.
9 Духовные подвиги, совершаемые верующими в жизни, представлены тут в логичном и последовательном порядке. О них же речь и в 3-м стихе. «Дело веры» — это «отвращение от идолов» (ср. с Ин 6:28−29); «труд любви» — это служение «истинному и живому Богу»; и «терпение упование» — это «ожидание Его Сына с неба» (ср. с Мф 24:42; 25:13; Лк 12:36−48; Деян 1:11; Флп 3:20−21. Той же последовательности «от первого к третьему» Павел придерживается и в Послании к Тит 2:11−13.