Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (МП)

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, двенадцати коленам, находящимся в рассеянии, — радоваться.

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

С великою радостью принимайте, братия мои, когда впадаете в различные искушения,

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

зная, что испытание вашей веры производит терпение;

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

терпение же должно иметь совершенное действие, чтобы вы были совершенны во всей полноте, без всякого недостатка.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Если же у кого из вас недостает мудрости, да просит у Бога, дающего всем просто и без упреков, — и дастся ему.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Но да просит с верою, нимало не сомневаясь, потому что сомневающийся подобен морской волне, ветром поднимаемой и развеваемой.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Да не думает такой человек получить что-нибудь от Господа.

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

Человек с двоящимися мыслями не тверд во всех путях своих.

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

Да хвалится брат униженный высотою своею,

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

а богатый — унижением своим, потому что он прейдет, как цвет на траве.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Восходит солнце, [настает] зной, и зноем иссушает траву, цвет ее опадает, исчезает красота вида ее; так увядает и богатый в путях своих.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Блажен человек, который переносит искушение, потому что, быв испытан, он получит венец жизни, который обещал Господь любящим Его.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

В искушении никто не говори: Бог меня искушает; потому что Бог не искушается злом и Сам не искушает никого,

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственною похотью;

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Не обманывайтесь, братия мои возлюбленные.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Всякое даяние доброе и всякий дар совершенный нисходит свыше, от Отца светов, у Которого нет изменения и ни тени перемены.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Восхотев, родил Он нас словом истины, чтобы нам быть некоторым начатком Его созданий.

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

Итак, братия мои возлюбленные, всякий человек да будет скор на слышание, медлен на слова, медлен на гнев,

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

ибо гнев человека не творит правды Божией.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Посему, отложив всякую нечистоту и остаток злобы, в кротости примите насаждаемое слово, могущее спасти ваши души.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Будьте же исполнители слова, а не слышатели только, обманывающие самих себя.

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

Ибо, кто слушает слово и не исполняет, тот подобен человеку, рассматривающему природные черты лица своего в зеркале:

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

он посмотрел на себя, отошел и тотчас забыл, каков он.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Но кто вникнет в закон совершенный, [закон] свободы, и пребудет в нем, тот, будучи не слушателем забывчивым, но исполнителем дела, блажен будет в своем действии.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Если кто из вас думает, что он благочестив, и не обуздывает своего языка, но обольщает свое сердце, у того пустое благочестие.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Чистое и непорочное благочестие пред Богом и Отцем есть то, чтобы призирать сирот и вдов в их скорбях и хранить себя неоскверненным от мира.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

10 прейдёт — пройдёт, буквально «пройдёт мимо», в переносном смысле — подойдёт к концу, прекратит существование, исчезнет.

27 призирать — смотреть со вниманием, с участием, сочувственно, милосердно; не путать с презирать.

« 28 глава 2 глава »