2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

 
 

По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.
 
По сме́рти Сау́ла, когда́ Дави́д возврати́лся от пораже́ния Амаликитя́н и пробы́л в Секела́ге два дня,

Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.
 
вот, на тре́тий день прихо́дит челове́к из ста́на Сау́лова; оде́жда на нём разо́драна и прах на голове́ его́. Придя́ к Дави́ду, он пал на зе́млю и поклони́лся ему́.

Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”
 
И сказа́л ему́ Дави́д: отку́да ты пришёл? И сказа́л тот: я убежа́л из ста́на Изра́ильского.

Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”
 
И сказа́л ему́ Дави́д: что произошло́? расскажи́ мне. И тот сказа́л: наро́д побежа́л со сраже́ния, и мно́жество из наро́да па́ло и у́мерло, и у́мерли и Сау́л и сын его́ Ионафа́н.

Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”
 
И сказа́л Дави́д о́троку, расска́зывавшему ему́: как ты зна́ешь, что Сау́л и сын его́ Ионафа́н у́мерли?

Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь — Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.
 
И сказа́л о́трок, расска́зывавший ему́: я случа́йно пришёл на го́ру Гелву́йскую, и вот, Сау́л пал на своё копьё, колесни́цы же и вса́дники настига́ли его́.

Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.
 
Тогда́ он огляну́лся наза́д и, уви́дев меня́, позва́л меня́.

І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.
 
И я сказа́л: «вот я». Он сказа́л мне: «кто ты?» И я сказа́л ему́: «я — Амаликитя́нин».

Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.
 
Тогда́ он сказа́л мне: «подойди́ ко мне и убе́й меня́, и́бо тоска́ сме́ртная объя́ла меня́, душа́ моя́ всё ещё во мне».

І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”
 
И я подошёл к нему́ и уби́л его́, и́бо знал, что он не бу́дет жив по́сле своего́ паде́ния; и взял я вене́ц, бы́вший на голове́ его́, и запя́стье, бы́вшее на руке́ его́, и принёс их к господи́ну моему́ сюда́.

Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.
 
Тогда́ схвати́л Дави́д оде́жды свои́ и разодра́л их, так же и все лю́ди, бы́вшие с ним,

І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.
 
и рыда́ли и пла́кали, и пости́лись до ве́чера о Сау́ле и о сы́не его́ Ионафа́не, и о наро́де Госпо́днем и о до́ме Изра́илевом, что па́ли они́ от меча́.

Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”
 
И сказа́л Дави́д о́троку, расска́зывавшему ему́: отку́да ты? И сказа́л он: я — сын прише́льца Амаликитя́нина.

Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”
 
Тогда́ Дави́д сказа́л ему́: как не побоя́лся ты подня́ть ру́ку, что́бы уби́ть пома́занника Госпо́дня?

Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.
 
И призва́л Дави́д одного́ из о́троков и сказа́л ему́: подойди́, убе́й его́.

Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”
 
И тот уби́л его́, и он у́мер. И сказа́л к нему́ Дави́д: кровь твоя́ на голове́ твое́й, и́бо твои́ уста́ свиде́тельствовали на тебя́, когда́ ты говори́л: «я уби́л пома́занника Госпо́дня».

Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;
 
И опла́кал Дави́д Сау́ла и сы́на его́ Ионафа́на се́ю плаче́вною пе́снью,

він учинив так, щоб навчити синів Юди, — вона записана в “Книзі Праведного”, — тож примовляв він:
 
и повеле́л научи́ть сыно́в Иу́диных лу́ку, как напи́сано в кни́ге Пра́ведного, и сказа́л:

“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?
 
краса́ твоя́, о Изра́иль, поражена́ на высо́тах твои́х! как па́ли си́льные!

Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!
 
Не расска́зывайте в Ге́фе, не возвеща́йте на у́лицах Аскало́на, что́бы не ра́довались до́чери Филисти́млян, что́бы не торжествова́ли до́чери необре́занных.

Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,
 
Го́ры Гелву́йские! да не сойдёт ни роса́, ни дождь на вас, и да не бу́дет на вас поле́й с плода́ми, и́бо там пове́ржен щит си́льных, щит Сау́ла, как бы не́ был он пома́зан еле́ем.

лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула — не повертався намарно.
 
Без кро́ви ра́неных, без ту́ка си́льных лук Ионафа́на не возвраща́лся наза́д, и меч Сау́ла не возвраща́лся да́ром.

Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.
 
Сау́л и Ионафа́н, любе́зные и согла́сные в жи́зни свое́й, не разлучи́лись и в сме́рти свое́й; быстре́е орло́в, сильне́е львов они́ бы́ли.

Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.
 
До́чери Изра́ильские! пла́чьте о Сау́ле, кото́рый одева́л вас в багряни́цу с украше́ниями и доставля́л на оде́жды ва́ши золоты́е убо́ры.

Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.
 
Как па́ли си́льные на бра́ни! Сражён Ионафа́н на высо́тах твои́х.

Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.
 
Скорблю́ о тебе́, брат мой Ионафа́н; ты был о́чень до́рог для меня́; любо́вь твоя́ была́ для меня́ превы́ше любви́ же́нской.

Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”
 
Как па́ли си́льные, поги́бло ору́жие бра́нное!



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.