Ісаї 1 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юдею та Єрусалим за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських.

Виде́ние Иса́ии, сы́на Амо́сова, кото́рое он ви́дел об Иуде́е и Иерусали́ме, во дни О́зии, Иоафа́ма, Аха́за, Езеки́и — царе́й Иуде́йских.

Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене.

Слу́шайте, небеса́, и внима́й, земля́, потому́ что Госпо́дь говори́т: Я воспита́л и возвы́сил сынове́й, а они́ возмути́лись про́тив Меня́.

Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє.»

Вол зна́ет владе́теля своего́, и осёл — я́сли господи́на своего́; а Изра́иль не зна́ет Меня́, наро́д Мой не разуме́ет.

Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від нього!

Увы́, наро́д гре́шный, наро́д, обременённый беззако́ниями, пле́мя злоде́ев, сыны́ поги́бельные! Оста́вили Го́спода, презре́ли Свято́го Изра́илева, — поверну́лись наза́д.

По чому вас іще бити, вас, що не перестаєте бунтуватися? Кожна голова хвора, кожне серце ослабло.

Во что вас бить ещё, продолжа́ющие своё упо́рство? Вся голова́ в я́звах, и всё се́рдце исча́хло.

Від підошви на нозі до тім'я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев'язані й не зм'якшені олією.

От подо́швы ноги́ до те́мени головы́ нет у него́ здоро́вого ме́ста: я́звы, пя́тна, гноя́щиеся ра́ны, неочи́щенные и необвя́занные и не смягчённые еле́ем.

Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем, поля ваші у вас на очах чужинці пожирають: вони спустошені, як по знищенні Содому.

Земля́ ва́ша опустошена́; города́ ва́ши сожжены́ огнём; поля́ ва́ши в ва́ших глаза́х съеда́ют чужи́е; все опусте́ло, как по́сле разоре́ния чужи́ми.

Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто.

И оста́лась дщерь Сио́на, как шатёр в виногра́днике, как шала́ш в огоро́де, как осаждённый го́род.

Якби Господь сил не зоставив нам останку, були б ми, як Содом, були б схожі на Гомору.

Е́сли бы Госпо́дь Савао́ф не оста́вил нам небольшо́го оста́тка, то мы бы́ли бы то же, что Содо́м, уподо́бились бы Гомо́рре.

Слухайте слово Господнє, князі содомські! Вважай на науку Бога нашого, народе гоморський!

Слу́шайте сло́во Госпо́дне, князья́ Содо́мские; внима́й зако́ну Бо́га на́шего, наро́д Гомо́ррский!

«Навіщо мені безліч ваших жертв? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і ситтю годованих телят. Крови биків, ягнят та козлят я не хочу.

К чему́ Мне мно́жество жертв ва́ших? говори́т Госпо́дь. Я пресы́щен всесожже́ниями овно́в и ту́ком отко́рмленного скота́, и кро́ви тельцо́в и а́гнцев и козло́в не хочу́.

Як приходите, щоб з'явитись перед моїм обличчям, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори?

Когда́ вы прихо́дите явля́ться пред лицо́ Моё, кто тре́бует от вас, что́бы вы топта́ли дворы́ Мои́?

Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням.

Не носи́те бо́льше даро́в тще́тных: куре́ние отврати́тельно для Меня́; новоме́сячий и суббо́т, пра́здничных собра́ний не могу́ терпе́ть: беззако́ние — и пра́зднование!

Від новомісяччів ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні.

Новоме́сячия ва́ши и пра́здники ва́ши ненави́дит душа́ Моя́: они́ бре́мя для Меня́; Мне тяжело́ нести́ их.

Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови.

И когда́ вы простира́ете ру́ки ва́ши, Я закрыва́ю от вас о́чи Мои́; и когда́ вы умножа́ете моле́ния ва́ши, Я не слы́шу: ва́ши ру́ки полны́ кро́ви.

Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!

Омо́йтесь, очи́ститесь; удали́те злы́е дея́ния ва́ши от оче́й Мои́х; переста́ньте де́лать зло;

Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!

научи́тесь де́лать добро́, ищи́те пра́вды, спаса́йте угнетённого, защища́йте сироту́, вступа́йтесь за вдову́.

Ходіть же й розсудимось, — говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна.

Тогда́ приди́те — и рассу́дим, говори́т Госпо́дь. Е́сли бу́дут грехи́ ва́ши, как багря́ное, — как снег убелю́; е́сли бу́дут красны́, как пу́рпур, — как во́лну убелю́.

Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни.

Е́сли захоти́те и послу́шаетесь, то бу́дете вкуша́ть бла́га земли́;

А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.»

е́сли же отречётесь и бу́дете упо́рствовать, то меч пожрёт вас: и́бо уста́ Госпо́дни говоря́т.

Ой, якою ж стала повією столиця вірна, сповнена правосуддя, в якій панувала справедливість, тепер же — душогубці!

Как сде́лалась блудни́цею ве́рная столи́ца, испо́лненная правосу́дия! Пра́вда обита́ла в ней, а тепе́рь — уби́йцы.

Срібло твоє жужеллю стало, вино твоє розчинене водою.

Серебро́ твоё ста́ло и́згарью, вино́ твоё испо́рчено водо́ю;

Князі твої — бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить.

князья́ твои́ — законопресту́пники и соо́бщники воро́в; все они́ лю́бят пода́рки и гоня́ются за мздо́ю; не защища́ют сироты́, и де́ло вдовы́ не дохо́дит до них.

Тим то ось слово Владики, Господа сил, Ізраїлевого Сильного: «О, я відплачу моїм противникам і воздам моїм ворогам!

Посему́ говори́т Госпо́дь, Госпо́дь Савао́ф, Си́льный Изра́илев: о, удовлетворю́ Я Себя́ над проти́вниками Мои́ми и отмщу́ врага́м Мои́м!

Я простягну на тебе мою руку і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе.

И обращу́ на тебя́ ру́ку Мою́ и, как в щёлочи, очи́щу с тебя́ при́месь, и отделю́ от тебя́ всё свинцо́вое;

Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.»

и опя́ть бу́ду поставля́ть тебе́ суде́й, как пре́жде, и сове́тников, как в нача́ле; тогда́ бу́дут говори́ть о тебе́: «го́род пра́вды, столи́ца ве́рная».

Сіон буде відкуплений правосуддям, а його навернені — справедливістю.

Сио́н спасётся правосу́дием, и обрати́вшиеся сыны́ его́ — пра́вдою;

А всім відступникам і грішникам — погибель, і ті, що Господа покидають, загинуть.

всем же отсту́пникам и гре́шникам — поги́бель, и оста́вившие Го́спода истребя́тся.

Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі.

Они́ бу́дут посты́жены за дубра́вы, кото́рые столь вожделе́нны для вас, и посрамлены́ за сады́, кото́рые вы избра́ли себе́;

Ви станете, як дуб, на якім зів'яло листя, і як той сад, що води не має.

и́бо вы бу́дете, как дуб, кото́рого лист опа́л, и как сад, в кото́ром нет воды́.

Потужний стане клоччям, праця ж його — іскрою. Вони горітимуть обоє разом, і нікому буде гасити.

И си́льный бу́дет отре́пьем, и де́ло его́ — и́скрою; и бу́дут горе́ть вме́сте, — и никто́ не поту́шит.

« 8 глава 2 глава »