Авдія 1 глава

Книга пророка Овдія
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Видіння Авдія. Так каже Господь-Ягве про Едома. Вість ми від Господа почули, посол був посланий між народи: Вставайте! Підемо війною проти нього!

Виде́ние А́вдия. Так говори́т Госпо́дь Бог об Едо́ме: весть услы́шали мы от Го́спода, и посо́л по́слан объяви́ть наро́дам: «встава́йте, и вы́ступим про́тив него́ войно́й!»

Ось я зроблю тебе поміж народами маленьким, тобою будуть нехтувати вельми!

Вот, Я сде́лал тебя́ ма́лым ме́жду наро́дами, и ты в большо́м презре́нии.

Гординя твого серця тебе обманула! Тебе, що живеш у щілинах скелястих, у твоїм високім житлі, і що міркуєш собі в серці: Хто мене скине вниз додолу?

Го́рдость се́рдца твоего́ обольсти́ла тебя́; ты живёшь в рассе́линах скал, на возвы́шенном ме́сте, и говори́шь в се́рдце твоём: «кто низри́нет меня́ на зе́млю?»

Та хоч би ти, немов орел, піднявсь високо, хоч би ти вимостив собі гніздо між зорями, я й звідти скинув би тебе, — слово Господнє!

Но хотя́ бы ты, как орёл, подня́лся высоко́ и среди́ звёзд устро́ил гнездо́ твоё, то и отту́да Я низри́ну тебя́, говори́т Госпо́дь.

Якби до тебе вдерлися злодії або уночі розбишаки, чи не украли б тільки те, чого їм досить? Якби до тебе увійшли збирачі винограду, чи не зоставили б грон бодай кілька?

Не во́ры ли приходи́ли к тебе́? не ночны́е ли граби́тели, что ты так разорён? Но они́ укра́ли бы сто́лько, ско́лько на́добно им. Е́сли бы прони́кли к тебе́ обира́тели виногра́да, то и они́ ра́зве не оста́вили бы не́сколько я́год?

Як же обшукано Ісава, обшарено всі його скриті скарби!

Как обо́брано всё у Иса́ва и обы́сканы тайники́ его́!

Аж до границі вигнали тебе всі твої союзники; тебе обманули, перемогли тебе друзі твої! Тії, що хліб твій їли, петлю на тебе ставлять.

До грани́цы вы́проводят тебя́ все сою́зники твои́, обма́нут тебя́, одоле́ют тебя́ живу́щие с тобо́ю в ми́ре, яду́щие хлеб твой нанесу́т тебе́ уда́р. Нет в нём смы́сла!

Хіба я того дня, — слово Господнє, — не вигублю мудрих з Едома, розум з гори Ісава?

Не в тот ли день э́то бу́дет, говори́т Госпо́дь, когда́ Я истреблю́ му́дрых в Едо́ме и благоразу́мных на горе́ Иса́ва?

Страхом побиті будуть вояки твої, Темане, щоб винищити всіх з гори Ісава.

Поражены́ бу́дут стра́хом храбрецы́ твои́, Фема́н, дабы́ все на горе́ Иса́ва истреблены́ бы́ли уби́йством.

За різанину, за насильство над твоїм братом Яковом сором тебе окриє, і ти повіки зникнеш.

За притесне́ние бра́та твоего́, Иа́кова, покро́ет тебя́ стыд и ты истреблён бу́дешь навсегда́.

Тоді, коли ти стояв збоку, коли чужинці його багатство геть забирали, і варвари вривалися в його ворота, на Єрусалим кидали жереб, — ти теж був як один з них!

В тот день, когда́ ты стоя́л напро́тив, в тот день, когда́ чужи́е уводи́ли во́йско его́ в плен и иноплеме́нники вошли́ в воро́та его́ и броса́ли жре́бий о Иерусали́ме, ты был как оди́н из них.

Та не годилось було тобі дивитись на день брата твого в день його горя; ані радіти злісно над синами Юди в день їхньої руїни, ані роззявляти рота в день нещастя.

Не сле́довало бы тебе́ злора́дно смотре́ть на день бра́та твоего́, на день отчужде́ния его́; не сле́довало бы ра́доваться о сына́х Иу́ды в день ги́бели их и расширя́ть рот в день бе́дствия.

Та й не годилось було тобі вдиратися в ворота люду мого в день його лиха. Ні, не годилось було дивитися тобі на його злидні в день його лиха, ні зазіхати на його майно в день його лиха,

Не сле́довало бы тебе́ входи́ть в воро́та наро́да Моего́ в день несча́стья его́ и да́же смотре́ть на злополу́чие его́ в день поги́бели его́, ни каса́ться иму́щества его́ в день бе́дствия его́,

ані ставати на перехресті, щоб утікачів його вбивати, ні видавати тих, що заціліли в день нещастя.

ни стоя́ть на перекрёстках для убива́ния бежа́вших его́, ни выдава́ть уцеле́вших из него́ в день бе́дствия.

Бо близько день Господній на всі народи! Що ти чинив, те вчинять і з тобою: твої вчинки впадуть тобі ж на голову!

И́бо бли́зок день Госпо́день на все наро́ды: как ты поступа́л, так посту́плено бу́дет и с тобо́ю; воздая́ние твоё обрати́тся на го́лову твою́.

Бо так, як ви пили на моїй святій горі, усі народи будуть пити завжди; будуть пити й глитати, і будуть, наче б їх не було.

И́бо, как вы пи́ли на свято́й горе́ Мое́й, так все наро́ды всегда́ бу́дут пить, бу́дут пить, прогло́тят и бу́дут, как бы их не́ бы́ло.

А на Сіон-горі будуть ті, що заціліють, — вона буде святою — і дім Якова їхні посілості посяде.

А на горе́ Сио́не бу́дет спасе́ние, и бу́дет она́ святы́нею; и дом Иа́кова полу́чит во владе́ние насле́дие своё.

Яковів дім буде вогнищем, Йосифів дім — полум'ям, а дім Ісавів — соломою. Вони його запалять і пожеруть. Ніхто не лишиться з дому Ісава, — бо Господь сказав.»

И дом Иа́кова бу́дет огнём, и дом Ио́сифа — пла́менем, а дом Иса́вов — соло́мою: зажгу́т его́, и истребя́т его́, и никого́ не оста́нется из до́ма Иса́ва: и́бо Госпо́дь сказа́л э́то.

Ті, що на півдні, займуть Ісав-гору, а ті з поділля — філістимлян; вони займуть край Ефраїма і край Самарію, а Веніямин займе Гілеад.

И завладе́ют те, кото́рые к ю́гу, горо́ю Иса́ва, а кото́рые в доли́не, — Филисти́млянами; и завладе́ют по́лем Ефре́ма и по́лем Сама́рии, а Вениами́н завладе́ет Галаа́дом.

І полонені цього війська, сини Ізраїля, які серед ханаанян аж до Сарепти, і єрусалимські полонені, які у Сефараді, — займуть міста на півдні.

И переселённые из во́йска сыно́в Изра́илевых завладе́ют землёю Ханане́йскою до Саре́пты, а переселённые из Иерусали́ма, находя́щиеся в Сефара́де, полу́чат во владе́ние города́ ю́жные.

Збавителі зійдуть на Сіон-гору, щоб судити Ісав-гору, — і Господнє буде царство.

И приду́т спаси́тели на го́ру Сио́н, что́бы суди́ть го́ру Иса́ва, и бу́дет ца́рство Го́спода.

« 9 глава 1 глава »