Михея 1 глава

Книга пророка Михея
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Слово Господнє, що було до Міхея з Морешету, за Йотама, Ахаза й Єзекії, юдейських царів, що він сприйняв, — про Самарію і Єрусалим.

Сло́во Госпо́дне, кото́рое бы́ло к Михе́ю Мора́сфитину во дни Иоафа́ма, Аха́за и Езеки́и, царе́й Иуде́йских, и кото́рое откры́то ему́ о Сама́рии и Иерусали́ме.

Слухайте, усі народи! Уважай, земле, й що її сповнює! Нехай буде Господь Владика проти вас свідком, Господь зо святого храму свого.

Слу́шайте, все наро́ды, внима́й, земля́ и всё, что наполня́ет её! Да бу́дет Госпо́дь Бог свиде́телем про́тив вас, Госпо́дь из свято́го хра́ма Своего́!

Бо ось Господь виходить з місця свого, і зійде вниз, візьме під ноги землі висоти.

И́бо вот, Госпо́дь исхо́дит от ме́ста Своего́, низойдёт и насту́пит на высо́ты земли́, —

Гори під ним розтануть, розсядуться долини, неначе від вогню віск, немов вода, що вилита на хвилі.

и го́ры раста́ют под Ним, доли́ны распаду́тся, как воск от огня́, как во́ды, лью́щиеся с крутизны́.

А все воно за Якова провину і за гріхи дому Ізраїля. Яка ж та Якова провина? Хіба не Самарія? Який гріх дому Юди? Хіба не Єрусалим?

Всё э́то — за нече́стие Иа́кова, за грех до́ма Изра́илева. От кого́ нече́стие Иа́кова? не от Сама́рии ли? Кто устро́ил высо́ты в Иуде́е? не Иерусали́м ли?

Тому зроблю з Самарії звалище в полі; місце, щоб там садовити виноградник. Скочу її каміння у долину, й оголю її основи.

За то сде́лаю Сама́рию гру́дою разва́лин в по́ле, ме́стом для разведе́ния виногра́да; низри́ну в доли́ну ка́мни её и обнажу́ основа́ния её.

Всі ідоли її будуть розбиті, усі її заробітки будуть вогнем спалені, усі її кумири розіб'ю на скалки; вона бо назбирала їх заробітками блудниці, і вони стануть знов заробітками блудниці.

Все истука́ны её бу́дут разби́ты и все любоде́йные дары́ её сожжены́ бу́дут огнём, и всех и́долов её преда́м разруше́нию, и́бо из любоде́йных даро́в она́ устра́ивала их, на любоде́йные дары́ они́ и бу́дут обращены́.

Над цим буду ридати-голосити, буду ходити босий-голий; немов шакали, буду вити і склиглити, неначе струсі.

Об э́том бу́ду я пла́кать и рыда́ть, бу́ду ходи́ть, как огра́бленный и обнажённый, выть, как шака́лы, и пла́кать, как стра́усы,

Бо її рана невигойна, вона сягає аж до Юди, дійшла аж до воріт народу мого, до Єрусалиму.

потому́ что боле́зненно пораже́ние её, дошло́ до Иу́ды, дости́гло да́же до воро́т наро́да моего́, до Иерусали́ма.

Не сповіщайте про це в Гаті, не голосіте гірко, у Бет-Леафрі у поросі качайся.

Не объявля́йте об э́том в Ге́фе, не пла́чьте там гро́мко; но в селе́нии О́фра покро́й себя́ пе́плом.

Пройди в голизні й соромі, о мешканко Шафіру! Вона не вийшла, мешканка Цаанану. Плач у Бет-Ецелі візьме у вас місце його постою.

Переселя́йтесь, жи́тельницы Шафи́ра, сра́мно обнажённые; не убежи́т и живу́щая в Цаа́не; плач в селе́нии Еце́ль не даст вам останови́ться в нём.

Як їй надіятись на щастя, тій, що живе у Мароті? Лихо бо від Господа зійшло аж до воріт Єрусалиму.

Горю́ет о своём добре́ жи́тельница Маро́фы, и́бо сошло́ бе́дствие от Го́спода к воро́там Иерусали́ма.

Запрягай у колісниці бистрих, о мешканко Лахішу! Вона була почином гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено Ізраїля провини.

Запряга́й в колесни́цу бы́стрых, жи́тельница Лахи́са; ты — нача́ло греха́ дще́ри Сио́новой, и́бо у тебя́ появи́лись преступле́ния Изра́иля.

Тому мусиш прощальні дари дати для Морешет-Гату; доми Бет-Ахзіву будуть оманою для царів ізраїльських.

Посему́ ты посыла́ть бу́дешь дары́ в Мореше́ф-Геф; но селе́ния Ахзи́ва бу́дут обма́ном для царе́й Изра́илевых.

Я ще нашлю здобичника на тебе, о мешканко Мареші! Слава Ізраїля досягне аж до Адулламу.

Ещё насле́дника приведу́ к тебе́, жи́тельница Море́ша; он пройдёт до Одолла́ма, сла́вы Изра́иля.

Обстрижись, обголися по твоїх дітях, щиро коханих. Пошир твою лисину, як яструб, бо вони пішли геть від тебе у неволю.

Сними́ с себя́ во́лосы, остриги́сь, скорбя́ о не́жно люби́мых сына́х твои́х; расши́рь и́з-за них лы́сину, как у линя́ющего орла́, и́бо они́ переселены́ бу́дут от тебя́.

« 4 глава 2 глава »