Аввакума 1 глава

Книга пророка Авакума
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Пророцтво, що бачив пророк Авакум.

Проро́ческое виде́ние, кото́рое ви́дел проро́к Авваку́м.

Докіль, о Господи, буду взивати — і ти не вислухуєш? Кричатиму до тебе про насильство — і не рятуєш?

Доко́ле, Го́споди, я бу́ду взыва́ть, и Ты не слы́шишь, бу́ду вопия́ть к Тебе́ о наси́лии, и Ты не спаса́ешь?

Чому показуєш мені несправедливість і дивишся на кривду? Передо мною грабування й насильство, постає сварка й здіймається незгода.

Для чего́ даёшь мне ви́деть злоде́йство и смотре́ть на бе́дствия? Граби́тельство и наси́лие пре́до мно́ю, и восстаёт вражда́, и поднима́ется раздо́р.

Тому закон утратив силу, ніде не панує право; грішник обступає праведника, тому й виходить право кривим.

От э́того зако́н потеря́л си́лу, и суда́ пра́вильного нет: так как нечести́вый одолева́ет пра́ведного, то и суд происхо́дит превра́тный.

Погляньте на народи, подивіться, і дивуйтесь дивом; бо я вчиню за ваших часів таке діло, що ви й не повірите, як вам оповідатимуть про нього.

Посмотри́те ме́жду наро́дами и внима́тельно вгляди́тесь, и вы си́льно изуми́тесь; и́бо Я сде́лаю во дни ва́ши тако́е де́ло, кото́рому вы не пове́рили бы, е́сли бы вам расска́зывали.

Бо ось я підійму халдеїв, народ жорстокий і палкий, який розійдеться широко по земних просторах, щоб захопити житла, що йому не належать.

И́бо вот, Я подниму́ Халде́ев, наро́д жесто́кий и необу́зданный, кото́рый хо́дит по широ́там земли́, что́бы завладе́ть не принадлежа́щими ему́ селе́ниями.

Жахливий і страшний він! Лише від нього походить його право і його велич.

Стра́шен и гро́зен он; от него́ самого́ происхо́дит суд его́ и власть его́.

Прудкіші його коні від леопардів, лютіші, ніж вовки під вечір. Кидаються його верхівці, приходять їздці його здалека, летять орлом, що раптом спадає, щоб пожерти.

Быстре́е ба́рсов ко́ни его́ и пры́тче вече́рних волко́в; ска́чет в ра́зные сто́роны ко́нница его́; издалека́ прихо́дят вса́дники его́, прилета́ют, как орёл, броса́ющийся на добы́чу.

Усі вони, всі пруться до насильства, обличчя в них горить, як палкий вітер; вони, немов пісок, збирають бранців.

Весь он идёт для грабежа́; устреми́в лицо́ своё вперёд, он забира́ет пле́нников, как песо́к.

Він і з царів кепкує, князі — то сміх для нього. З усіх твердинь сміється: вал насипає і бере їх.

И над царя́ми он издева́ется, и князья́ слу́жат ему́ посме́шищем; над вся́кою кре́постью он смеётся: насы́плет оса́дный вал и берёт её.

Потім буря проходить і зникає. Злочинець той, хто з своєї сили робить собі бога!

Тогда́ надмева́ется дух его́, и он хо́дит и бу́йствует; си́ла его́ — бог его́.

Чи ж ти, о Господи, не споконвіку, Бог мій, Святий мій? Ми не помремо! Ти, Господи, навів його лише для суду; ти, Скеле, призначив його на кару.

Но не Ты ли издре́вле Госпо́дь Бог мой, Свято́й мой? мы не умрём! Ты, Го́споди, то́лько для суда́ попусти́л его́. Скала́ моя́! для наказа́ния Ты назна́чил его́.

Очі твої занадто чисті, щоб на зло глядіти; дивитися на утиск ти не можеш. Чому б ти мав дивитись на злочинців, мовчати, коли злий пожирає справедливішого за себе?

Чи́стым оча́м Твои́м несво́йственно гляде́ть на злодея́ния, и смотре́ть на притесне́ние Ты не мо́жешь; для чего́ же Ты смо́тришь на злоде́ев и безмо́лвствуешь, когда́ нечести́вец поглоща́ет того́, кто пра́веднее его́,

Обходишся з людьми, немов з тією рибою в морі, неначе з плазунами, що без володаря над собою.

и оставля́ешь люде́й как ры́бу в мо́ре, как пресмыка́ющихся, у кото́рых нет власти́теля?

Він витягає всіх їх вудкою своєю; ловить їх сіткою своєю, збирає у свій невід, тому й радується-веселиться.

Всех их таска́ет удо́ю, захва́тывает в сеть свою́ и забира́ет их в не́воды свои́, и оттого́ ра́дуется и торжеству́ет.

Тому приносить своїй сітці жертви, палить кадило неводові, бо має від них пай свій ситний і смаковиту страву.

За то прино́сит же́ртвы се́ти свое́й и кади́т не́воду своему́, потому́ что от них тучна́ часть его́ и роско́шна пи́ща его́.

Невже він завжди випорожнюватиме свою сітку й немилосердно ввесь час народи вбиватиме?

Неуже́ли для э́того он до́лжен опорожня́ть свою́ сеть и непреста́нно избива́ть наро́ды без поща́ды?

« 3 глава 2 глава »