Івана 1 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.

В нача́ле бы́ло Сло́во, и Сло́во бы́ло у Бо́га, и Сло́во бы́ло Бог.

З Богом було воно споконвіку.

Оно́ бы́ло в нача́ле у Бо́га.

Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

Всё че́рез Него́ на́чало быть, и без Него́ ничто́ не на́чало быть, что на́чало быть.

У ньому було життя, і життя було — світло людей.

В Нём была́ жизнь, и жизнь была́ свет челове́ков.

І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

И свет во тьме све́тит, и тьма не объя́ла его́.

Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому — Йоан.

Был челове́к, по́сланный от Бо́га; и́мя ему́ Иоа́нн.

Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

Он пришёл для свиде́тельства, что́бы свиде́тельствовать о Све́те, дабы́ все уве́ровали че́рез него́.

Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.

Он не́ был свет, но был по́слан, что́бы свиде́тельствовать о Све́те.

Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.

Был Свет и́стинный, Кото́рый просвеща́ет вся́кого челове́ка, приходя́щего в мир.

Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.

В ми́ре был, и мир че́рез Него́ на́чал быть, и мир Его́ не позна́л.

Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.

Пришёл к свои́м, и свои́ Его́ не при́няли.

Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують;

А тем, кото́рые при́няли Его́, ве́рующим во и́мя Его́, дал власть быть ча́дами Бо́жиими,

які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.

кото́рые ни от кро́ви, ни от хоте́ния пло́ти, ни от хоте́ния му́жа, но от Бо́га роди́лись.

І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.

И Сло́во ста́ло пло́тию, и обита́ло с на́ми, по́лное благода́ти и и́стины; и мы ви́дели сла́ву Его́, сла́ву, как Единоро́дного от Отца́.

Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

Иоа́нн свиде́тельствует о Нём и, восклица́я, говори́т: Сей был Тот, о Кото́ром я сказа́л, что Иду́щий за мно́ю стал впереди́ меня́, потому́ что был пре́жде меня́.

Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.

И от полноты́ Его́ все мы при́няли и благода́ть на благода́ть,

Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.

и́бо зако́н дан че́рез Моисе́я; благода́ть же и и́стина произошли́ че́рез Иису́са Христа́.

Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об'явив.

Бо́га не ви́дел никто́ никогда́; Единоро́дный Сын, су́щий в не́дре О́тчем, Он яви́л.

Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»

И вот свиде́тельство Иоа́нна, когда́ Иуде́и присла́ли из Иерусали́ма свяще́нников и леви́тов спроси́ть его́: кто ты?

А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.»

Он объяви́л, и не отрёкся, и объяви́л, что я не Христо́с.

То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він.

И спроси́ли его́: что же? ты Илия́? Он сказа́л: нет. Проро́к? Он отвеча́л: нет.

Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»

Сказа́ли ему́: кто же ты? что́бы нам дать отве́т посла́вшим нас: что ты ска́жешь о себе́ само́м?

Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.»

Он сказа́л: я глас вопию́щего в пусты́не: «испра́вьте путь Го́споду», как сказа́л проро́к Иса́ия.

Були ж посланці з фарисеїв.

А по́сланные бы́ли из фарисе́ев;

Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»

И они́ спроси́ли его́: что же ты кре́стишь, е́сли ты ни Христо́с, ни Илия́, ни проро́к?

Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;

Иоа́нн сказа́л им в отве́т: я крещу́ в воде́; но стои́т среди́ вас Не́кто, Кото́рого вы не зна́ете.

він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі.»

Он-то Иду́щий за мно́ю, но Кото́рый стал впереди́ меня́. Я недосто́ин развяза́ть реме́нь у о́буви Его́.

Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

Э́то происходи́ло в Вифаваре́ при Иорда́не, где крести́л Иоа́нн.

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.

На друго́й день ви́дит Иоа́нн иду́щего к нему́ Иису́са и говори́т: вот А́гнец Бо́жий, Кото́рый берёт на Себя́ грех ми́ра.

Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.

Сей есть, о Кото́ром я сказа́л: «за мно́ю идёт Муж, Кото́рый стал впереди́ меня́, потому́ что Он был пре́жде меня́».

І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»

Я не знал Его́; но для того́ пришёл крести́ть в воде́, что́бы Он я́влен был Изра́илю.

Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.

И свиде́тельствовал Иоа́нн, говоря́: я ви́дел Ду́ха, сходя́щего с не́ба, как го́лубя, и пребыва́ющего на Нём.

І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.

Я не знал Его́; но Посла́вший меня́ крести́ть в воде́ сказа́л мне: «на Кого́ уви́дишь Ду́ха сходя́щего и пребыва́ющего на Нём, Тот есть крестя́щий Ду́хом Святы́м».

І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий.»

И я ви́дел и засвиде́тельствовал, что Сей есть Сын Бо́жий.

Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.

На друго́й день опя́ть стоя́л Иоа́нн и дво́е из ученико́в его́.

Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: «Ось Агнець Божий.»

И, уви́дев иду́щего Иису́са, сказа́л: вот А́гнец Бо́жий.

Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.

Услы́шав от него́ сии́ слова́, о́ба ученика́ пошли́ за Иису́сом.

Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де перебуваєш?»

Иису́с же, обрати́вшись и уви́дев их иду́щих, говори́т им: что вам на́добно? Они́ сказа́ли Ему́: Ра́вви, — что зна́чит: «учи́тель», — где живёшь?

Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.

Говори́т им: пойди́те и уви́дите. Они́ пошли́ и уви́дели, где Он живёт; и пробы́ли у Него́ день тот. Бы́ло о́коло деся́того ча́са.

Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.

Оди́н из двух, слы́шавших от Иоа́нна об Иису́се и после́довавших за Ним, был Андре́й, брат Си́мона Петра́.

Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає: Христос.»

Он пе́рвый нахо́дит бра́та своего́ Си́мона и говори́т ему́: мы нашли́ Месси́ю, что зна́чит: «Христо́с»;

І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», — що у перекладі означає: Петро (Скеля).

и привёл его́ к Иису́су. Иису́с же, взгляну́в на него́, сказа́л: ты — Си́мон, сын Ио́нин; ты наречёшься Ки́фа, что зна́чит: «ка́мень» (Пётр).

Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»

На друго́й день Иису́с восхоте́л идти́ в Галиле́ю, и нахо́дит Фили́ппа и говори́т ему́: иди́ за Мно́ю.

А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.

Фили́пп же был из Вифсаи́ды, из одного́ го́рода с Андре́ем и Петро́м.

Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, — Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»

Фили́пп нахо́дит Нафанаи́ла и говори́т ему́: мы нашли́ Того́, о Кото́ром писа́л Моисе́й в зако́не и проро́ки, Иису́са, сы́на Ио́сифова, из Назаре́та.

Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»

Но Нафанаи́л сказа́л ему́: из Назаре́та мо́жет ли быть что до́брое? Фили́пп говори́т ему́: пойди́ и посмотри́.

Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.»

Иису́с, уви́дев иду́щего к Нему́ Нафанаи́ла, говори́т о нём: вот по́длинно Израильтя́нин, в кото́ром нет лука́вства.

Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.»

Нафанаи́л говори́т Ему́: почему́ Ты зна́ешь меня́? Иису́с сказа́л ему́ в отве́т: пре́жде не́жели позва́л тебя́ Фили́пп, когда́ ты был под смоко́вницею, Я ви́дел тебя́.

Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти — Син Божий, ти — цар Ізраїлів.»

Нафанаи́л отвеча́л Ему́: Ра́вви! Ты — Сын Бо́жий, Ты — Царь Изра́илев.

Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, — то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.»

Иису́с сказа́л ему́ в отве́т: ты ве́ришь, потому́ что Я тебе́ сказа́л: «Я ви́дел тебя́ под смоко́вницею»; уви́дишь бо́льше сего́.

І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»

И говори́т ему́: и́стинно, и́стинно говорю́ вам: отны́не бу́дете ви́деть не́бо отве́рстым и А́нгелов Бо́жиих восходя́щих и нисходя́щих к Сы́ну Челове́ческому.

« 24 глава 2 глава »