Юди 1 глава

Соборне послання св. апостола Юди
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, любим у Бозі Отці і збереженим Ісусові Христові:

Иу́да, раб Иису́са Христа́, брат Иа́кова, при́званным, кото́рые освящены́ Бо́гом Отцо́м и сохранены́ Иису́сом Христо́м:

хай милосердя, мир і любов вам примножиться!

ми́лость вам и мир и любо́вь да умно́жатся.

Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим.

Возлю́бленные! име́я всё усе́рдие писа́ть вам об о́бщем спасе́нии, я почёл за ну́жное написа́ть вам увеща́ние — подвиза́ться за ве́ру, одна́жды пре́данную святы́м.

Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа.

И́бо вкра́лись не́которые лю́ди, издре́вле предназна́ченные к сему́ осужде́нию, нечести́вые, обраща́ющие благода́ть Бо́га на́шего в по́вод к распу́тству и отверга́ющиеся еди́ного Влады́ки Бо́га и Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

Я хочу нагадати вам, — хоч знаєте все, — що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом віддав на погибель тих, які не вірували.

Я хочу́ напо́мнить вам, уже́ зна́ющим э́то, что Госпо́дь, изба́вив наро́д из земли́ Еги́петской, пото́м неве́ровавших погуби́л,

І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня.

и а́нгелов, не сохрани́вших своего́ досто́инства, но оста́вивших своё жили́ще, соблюда́ет в ве́чных у́зах, под мра́ком, на суд вели́кого дня.

Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, — які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, — лежать як приклад, скарані вічним вогнем.

Как Содо́м и Гомо́рра и окре́стные города́, подо́бно им блудоде́йствовавшие и ходи́вшие за ино́ю пло́тию, подве́ргшись ка́зни огня́ ве́чного, поста́влены в приме́р, —

Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло, нехтують Божою владою і зневажають величчя.

так то́чно бу́дет и с си́ми мечта́телями, кото́рые оскверня́ют плоть, отверга́ют нача́льства и злосло́вят высо́кие вла́сти.

І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить», —

Михаи́л Арха́нгел, когда́ говори́л с диа́волом, спо́ря о Моисе́евом те́ле, не смел произнести́ укори́зненного суда́, но сказа́л: «да запрети́т тебе́ Госпо́дь».

то ці зневажають те, чого не знають; а що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, — те їх погубляє.

А сии́ злосло́вят то, чего́ не зна́ют; что же по приро́де, как бесслове́сные живо́тные, зна́ют, тем растлева́ют себя́.

Горе їм, бо вони пішли дорогою Каїна і, на відплату, потрапили в обман Валаама й у бунті Корея загинули.

Го́ре им, потому́ что иду́т путём Ка́иновым, предаю́тся обольще́нию мзды, как Валаа́м, и в упо́рстве погиба́ют, как Коре́й.

Вони — підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані; дерева, що пізно восени безплідні, двічі померлі, вирвані з корінням;

Таковы́е быва́ют собла́зном на ва́ших ве́черях любви́; пи́ршествуя с ва́ми, без стра́ха утучня́ют себя́. Э́то безво́дные облака́, носи́мые ве́тром; осе́нние дере́вья, беспло́дные, два́жды уме́ршие, исто́ргнутые;

люті морські хвилі, що власним соромом шумують; зорі блукаючі, яким пречорна темрява збережена повіки.

свире́пые морски́е во́лны, пе́нящиеся срамо́тами свои́ми; звёзды блужда́ющие, кото́рым блюдётся мрак тьмы наве́ки.

Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих,

О них проро́чествовал и Ено́х, седьмы́й от Ада́ма, говоря́: «се, идёт Госпо́дь со тьма́ми святы́х А́нгелов Свои́х —

щоб учинити суд над усіма й виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно накоїли, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні.»

сотвори́ть суд над все́ми и обличи́ть всех ме́жду ни́ми нечести́вых во всех дела́х, кото́рые произвело́ их нече́стие, и во всех жесто́ких слова́х, кото́рые произноси́ли на Него́ нечести́вые гре́шники».

Вони ремствують, нарікають на свою долю й у своїх пожадливостях перебувають; уста ж їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи.

Э́то ро́потники, ниче́м не дово́льные, поступа́ющие по свои́м по́хотям (нечести́во и беззако́нно); уста́ их произно́сят наду́тые слова́; они́ ока́зывают лицеприя́тие для коры́сти.

Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа,

Но вы, возлю́бленные, по́мните предска́занное Апо́столами Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних.»

Они́ говори́ли вам, что в после́днее вре́мя поя́вятся руга́тели, поступа́ющие по свои́м нечести́вым по́хотям.

Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.

Э́то лю́ди, отделя́ющие себя́ (от еди́нства ве́ры), душе́вные, не име́ющие ду́ха.

Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі,

А вы, возлю́бленные, назида́я себя́ на святе́йшей ве́ре ва́шей, моля́сь Ду́хом Святы́м,

бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя.

сохраня́йте себя́ в любви́ Бо́жией, ожида́я ми́лости от Го́спода на́шего Иису́са Христа́, для ве́чной жи́зни.

Тих, що вагаються, старайтеся переконати;

И к одни́м бу́дьте ми́лостивы, с рассмотре́нием,

інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте повне страху милосердя, ненавидьте навіть одежу, забруднену тілом.

а други́х стра́хом спаса́йте, исторга́я из огня́, облича́йте же со стра́хом, гнуша́ясь да́же оде́ждою, кото́рая осквернена́ пло́тью.

Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості,

Могу́щему же соблюсти́ вас от паде́ния и поста́вить пред сла́вою Свое́ю непоро́чными в ра́дости,

єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого — слава, велич, сила і могутність перед усіма віками і нині й по всі віки! Амінь.

Еди́ному Прему́дрому Бо́гу, Спаси́телю на́шему че́рез Иису́са Христа́ Го́спода на́шего, сла́ва и вели́чие, си́ла и власть пре́жде всех веко́в, ны́не и во все ве́ки. Ами́нь.

« 1 глава 1 глава »