Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Хоменка → Cовременный перевод WBTC

Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.

Это слова Учителя, сына Давида, царя Иерусалима.

Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.

Во всём бессмысленность. Учитель говорит, всё есть потеря времени.

Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?

Что получают люди от своих тяжких трудов на протяжении жизни? Ничего.

Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.

Люди живут и умирают, но земля остаётся навеки.

Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.

Солнце восходит, и солнце заходит, и снова спешит к месту восхода.

Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.

Ветер дует на юг и дует на север, дует снова и снова, кружась, и возвращается туда, где он зародился.

Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.

Все реки текут в море, но море не переполняется, и возвращаются реки в одно и то же место.

Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.

Всё настолько утомительно, что трудно даже описать. Слова опять достигают нашего слуха, но не насыщают его, как и наши глаза не насыщаются тем, что видят они.

Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.

Как всё было, так всё и продолжается, будет сделано то, что уже было сделано, в этой жизни нет ничего нового.

Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.

"Посмотри — это новое, " — мог бы сказать человек, но это уже было когда-то, это уже было здесь ещё до того, как мы появились.

Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.

Того, что было давно, люди не помнят, то, что сейчас происходит, люди в будущем помнить не будут, и позднее другие люди не будут помнить того, что сделано было до них.

Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Я, Учитель, был царём Израиля в Иерусалиме.

Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.

Я решил посвятить себя поискам и изучению всего того, что делается в жизни, и понял — тяжко то, что делать нам определил Господь.

Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.

Я взглянул на всё, творящееся на земле, и увидел — всё это потеря времени, то же самое, что пытаться поймать ветер.

Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.

Если что-то криво, ты не можешь выпрямить его, и если что-то утрачено, ты не можешь сказать, что оно здесь.

Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.

Я сказал себе: "Стал я очень мудрым, превзошёл мудростью всех царей, правивших до меня Иерусалимом, и мне известно, что такое в действительности мудрость и знания".

Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,

Я посвятил свой разум познанию мудрости, познанию безрассудства и глупости и понял, что пытаться стать мудрым, всё равно что пытаться поймать ветер.

бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.

С большою мудростью приходит потерянность, и кто увеличивает мудрость, тот увеличивает скорбь.

« 31 глава 2 глава »