Плач Єремії 1 глава

Плач Єремії
Переклад Хоменка → Cовременный перевод WBTC

Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду! Стало немов би вдовою! Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, — ось данину платить!

Иерусалим покинутая лежит. Город, когда-то такой многолюдный! Великой среди городов она была. Но стала теперь, как вдова, которая царицей областей была, а нынче сделалась рабыней.

Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього. З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив. Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами.

Горько плачет она по ночам, слезы её текут по щекам, но некому её утешить. Многие народы её друзьями были. Но все они в сей час ей изменили. Друзья все отвернулись от неё и сделались её врагами.

Юда пішов у неволю по утиску та тяжкім рабстві. Він оселився серед народів, не знайшов спочинку... Усі його гонителі його наздогнали у тіснинах.

Иудея много страдала и в плен была взята. Живёт Иудея сейчас среди других народов, но покоя она не нашла. Все, кто преследовал её, в тесных местах её настигали.

Дороги на Сіон сумують, ніхто не йде на свята. Всі брами його опустіли, священики його зідхають, дівчата його тужать, і самому йому гірко.

Печальны дороги в Сион. Никто на праздник туда не идёт. Все ворота Сиона разрушены, стонут священники её. Девушек Сиона увели, и горько от страданий Сиону.

Противники його взяли гору, а вороги його щасливі, Господь бо засмутив його за його переступів безліч. Діти його пішли в неволю перед противником.

Враги Иерусалима победили, неприятели её торжествуют, потому что Господь наказал её за множество грехов. Без детей Иерусалим осталась. Враги их взяли в плен и увели.

І відійшла від дочки Сіону вся її слава. Князі його немов олені стали, що не знаходять собі паші, і пленталися без сили перед тими, що гнали їх.

Ушла от дочери Сиона красота. Её князья — как олени, не находящие пастбища. Обессиленные, они бежали от тех, кто гнался за ними.

Єрусалим пригадує собі у дні злиднів та тривоги всі свої скарби, що мав із давніх-давен, — тепер, коли народ його падає в ворожі руки, а допомоги йому немає; його гнобителі дивилися на нього, сміялися з його руїн.

Вспомнила Иерусалим в дни бедствий своих и скитаний о всех драгоценностях своих, какие были у неё в прежние дни. Вспомнила, как её народ захвачен был врагами, и некому было помочь им. Враги смотрели на Иерусалим и, видя разрушение её, смеялись.

Згрішив, згрішив Єрусалим, тим і зробивсь осоружний! Усі, що його поважали, ним гордують, бо бачили його наготу. Та й сам він теж зідхає і обертається назад.

Тяжко согрешила Иерусалим, за то и была она разрушена. Те, кто в прошлом её прославлял, теперь презирают её за то, что, насилуя, увидели её наготу. И, отворачиваясь, стонет Иерусалим.

Нечистота його на полах у нього, та він про свій кінець не думав; тому й упав так низько, і втішника не має. Споглянь, о Господи, на мої злидні, бо ворог зростає!

Подол её стал грязным. О том, что будет с ней, не думала она. Её падение было ужасным, и некому было помочь ей. Она говорила: "Господи, смотри, как больно мне! Смотри на торжество врага моего!"

Противник простяг свою руку на усі його скарби. Він бачив, як погани ввійшли в його святиню, яким ти заборонив вступати в твою громаду.

Враг руку протянул свою, и всё, что было ценного, у неё забрал. Видела она чужеземцев, которые входили в храм её, тех, Господи, кому Ты запретил в собрание вступать Твоё.

Увесь його народ зідхає, хліба шукає. Скарби свої вони за харч віддали, щоб відживити душу. О, зглянься, Господи,й подивися, як я упідлився!

В поисках хлеба народ Иерусалима стонет. Он ценности свои за пищу отдаёт, чтобы в живых остаться. Город говорит: "Взгляни на меня, Господи! Посмотри, как я унижен.

Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз! О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого!

Всем вам, проходящим мимо, вам нет до этого дела! Но оглянитесь и посмотрите, есть ли боль, подобная моей? Есть ли страдание, подобное тому, какое в наказание Господь послал мне в день великого гнева Своего?

З висоти він зіслав вогонь у мої кості, і той пожирає. Він сітку розстелив мені під ноги і завернув мене назад. Він завдав мені смутку, — я повсякденно недужий.

Господь послал сверху огонь, который в кости мои вошёл. Он сеть для ног моих раскинул и опрокинул меня, опустошил меня, чтоб каждый день уходили силы мои.

Ярмо моїх переступів накладено його рукою; і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї. Він підбив мою силу. Видав мене Господь їм у руки, я проти них не можу протистати.

Руками Господа грехи мои связаны были в ярмо, Господа ярмо на шею мою надето. Господь ослабил силы мои. Он отдал меня в руки людей, которым сопротивляться не могла я.

Усіх моїх хоробрих повалив Господь посеред мене. Він скликав проти мене збори, щоб знищити моїх юнаків. Господь топтав, немов у винотоці, дівицю — дочку Юди.

Отверг Господь всех моих сильных воинов, которые были в городе. Затем против меня собрал Он войско, чтобы юных воинов моих убить. Виноград Господь в давильном прессе истоптал, В прессе, принадлежавшем деве, дочери Иуды.

Тому я плачу, і око моє, око проливає сльози, далеко бо від мене мій утішитель, що відживив би мені душу. Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору.

Поэтому рыдаю я. И переполнены глаза мои слезами. Нет никого, кто бы меня утешил и дух мой оживил. Дети мои разорены, потому что враг победил".

Сіон простягнув руки, але немає, хто б його розважив. Господь дав наказ проти Якова, щоб вороги його навкруги нього стали. Єрусалим посеред них занечистився.

Сион простёрла руки свои, но некому было её утешить. Господь врагам приказал окружить Иакова. И стала мерзостью Иерусалим средь них.

Господь — справедливий, бо я не слухав його слова. О, вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку! Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю.

Теперь Иерусалим говорит: "Я Господа отказывалась слушать. И прав Он, делая всё это. Так слушайте же, все народы! Смотрите на мои страдания! Девушки мои и юноши в плену.

Кличу моїх коханців: але вони мене зрадили. Священики мої й мої старші загинуть у місті, шукаючи собі поживи, щоб відживити душу,

Любовников своих зову, но они обманули меня. Умерли мои священники и старцы в городе. Они искали себе пищу, чтобы от голода не умереть.

Зглянься, о Господи, бо мені сумно! Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе. У полі меч забрав моїх дітей, а вдома — смерть.

Смотри же, Господи, как я страдаю! И внутренности мои в муках! И сердце будто перевёрнуто во мне! Всё это потому, что я была упряма! Детей моих меч убивал на улицах. В домах — одна лишь смерть.

Почули, що я стогну, — немає, хто б мене розважив. Усі вороги мої почули про моє нещастя та й зраділи, бо ти вчинив це. Коли б ти вже послав той день, що його заповідав, і вони стали такими, як я!

Услышь меня, как я стенаю! И некому мне помочь. Враги мои о бедствиях моих узнали и радуются тому, что сделал Ты со мной. Ты говорил, что будет время наказания. Ты говорил, что Ты врагов моих накажешь. Так сделай же, как говорил Ты. Пусть станут мне подобны мои враги!

Нехай прийде вся їхня злоба перед тебе; обходься з ними так, як обійшовсь ти зо мною за всі мої переступи, бо я стогну без перестання, і серце моє мліє.

Смотри, как они злобны. Поступи с ними так, как поступил со мной за все мои грехи, ибо тяжки стоны мои, и сердце моё ослабело".

« 52 глава 2 глава »