Єзекіїла 1 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Хоменка → Cовременный перевод WBTC

У тридцятому році, четвертому місяці, на п'ятий день місяця, як був я між вигнанцями над Кевар-річкою, відчинились небеса, і я побачив видіння Божі.

Я — священник Иезекииль, сын Вузия. Я был в изгнании возле Канала Кебара в земле Вавилонской, когда небо раскрылось и подарило мне видение Бога.

На п'ятий день місяця, — це був п'ятий рік вигнання царя Йоахина,

Это было на пятый день четвертого месяца (июня) тридцатого года. В пятый год изгнания царя Иоакима,

надійшло слово Господнє до Єзекиїла, сина Вузі, священика, в землі Халдейській, над Кевар-річкою. І там була рука Господня над ним.

на пятый день месяца к Иезекиилю пришло слово Господне, снизошла на него сила Господня.

Бачив я: Схопився хуртовиною вітер з півночі, величезна хмара й вогонь клубом, блиск навколо неї, а з середини щось, немов бурштин з-посеред вогню,

Я, Иезекииль, видел вихрь, идущий с севера. Это была большая туча, из которой рвался огонь, и вокруг нее сиял свет. Она была подобна раскалённому металлу, сияющему в огне.

і з-посеред нього з'явилось щось, немов подоба чотирьох тварин, що нагадували людські подоби.

В середине её я увидел четырёх животных, они выглядели, как люди.

У кожного було чотири обличчя, і в кожного було четверо крил.

У каждого из них было по четыре лица и четыре крыла.

Ноги в них були прямі, а стопи ніг, як стопи у теляти, і блищали вони, немов гладенька мідь.

Их ноги были прямыми, но ступни были парнокопытны, как у коров, и блестели, как начищенная медь.

Під крильми в них з чотирьох боків були людські руки; обличчя в них і крила в них — у всіх чотирьох.

Под крыльями у них были человеческие руки, у тех четырёх животных было по четыре лица и четыре крыла.

А крильми торкались вони одне одного. Обличчя у них і крила в них не обертались, як вони йшли: кожне простувало перед себе.

Животные были соединены в местах соприкосновения крыльев. Каждое из них шло прямо вперёд, не оглядываясь, когда передвигалось.

Подоба облич їхніх була: спереду людське лице в усіх чотирьох, правобіч — левине лице в усіх чотирьох, ліворуч — бичаче лице в усіх чотирьох, (ззаду) орлине лице в усіх чотирьох.

Каждое из них имело четыре лица, и впереди было лицо человека, справа — лицо льва, слева — лицо быка, а сзади — орла. И все они были похожи.

Крила їхні були випростані догори. Кожне мало по двоє крил, що торкались одне одного, а двоє вкривали тіло,

Их крылья были расправлены сверху. У каждого было два крыла, которые касались крыльев другого. У них также было два крыла, которые они использовали, чтобы укрывать свои тела.

і кожне простувало перед себе: куди поривав їх дух, туди вони йшли; вони не обертались, як ішли.

Они двигались, не поворачиваясь, туда, куда был направлен их взгляд. Они шли туда, куда их вёл ветер.

А з-посеред звірів виднілося щось, як жар, жевріюче, як смолоскипи, що ходили туди й сюди між тваринами; і вогонь блищав, а з вогню вилітали блискавки.

Они сверкали, словно горящие угли, огонь был, как молнии между одним животным и другим.

І звірі рухались туди й сюди, немов блискавиці.

Быстро, как молнии, они переносились в разные стороны.

Придививсь я до тих звірів, аж ось на землі коло тих звірів по колесу, коло всіх чотирьох їх.

Я смотрел на них и видел четыре колеса: по одному — для каждого лица.

Видом і виробом були колеса, немов блискучий хрисоліт, і всі четверо були однаковісінькі, а виглядом своїм і виробом, здавалось, одне колесо було в другому.

Колёса касались земли, и казалось, что они сделаны из драгоценного желтого камня, и внутри каждого колеса было ещё колесо.

Вони могли йти на чотири боки й не обертались, як ішли.

Колёса не поворачивались при движении.

Обіддя їхнє здавалося високим, як я дивився; обіддя їхнє, у всіх чотирьох, було повне очей по всьому колі.

А теперь об их спинах: они были высоки и полны глаз повсюду, и все четверо животных были одинаковы.

І коли звірі йшли, то йшли й колеса коло них, а як звірі здіймались від землі вгору, здіймались і колеса.

Колёса двигались одновременно с животными, и если животные поднимались ввысь, колёса поднимались вместе с ними.

Куди поривав їх дух, туди вони йшли, і колеса здіймались разом з ними, бо дух звіря був у колесах.

Они шли туда, куда вёл их ветер, и колёса шли вместе с ними, ибо ветер (их дух) был в этих колёсах.

Коли ті йшли, ішли й вони; коли ті стояли, то й вони стояли. Як же ті здіймались від землі, здіймались і колеса разом з ними, бо дух звіря був у колесах.

И если они двигались, то двигались и колёса, а если останавливались, то и колёса замирали. Если колёса поднимались, то и животные поднимались за ними, ибо в этих колёсах был дух.

Над головами ж у звірів була так, немов би твердь небесна, немов з блискучого кришталю, що розпростирався над їхніми головами.

И над их головами было такое, что выглядело, как великолепный хрустальный свод, простирающийся над ними.

А під твердю їхні крила були простягнені одне до одного. В кожного було їх по двоє, що вкривали їм тіло.

Под сводом у каждого из животных было по четыре крыла, по два с каждой стороны от его тела. Два крыла простирались прямо к другим. Другие два крыла покрывали тело.

Як вони йшли, я чув шум їхніх крил, немов шум вод великих, неначе голос Всемогутнього, неначе страшний гомін, немов галас у таборі; а як зупинялись, то спускали крила.

И тогда я услышал их крылья. При каждом движении животных крылья их издавали шум, подобный сильной, несущейся рядом воде. Они громкими были, как мимо идущий Господь Всемогущий, как армия или толпа людей. И когда животные останавливались, крылья складывались по бокам.

І розлягався шум з-понад тверді, що в них над головами. Як вони зупинялись, то спускали крила.

Животные останавливались и опускали крылья, и сверху, из свода над ними, раздавался звук громкий над их головами.

Понад твердю, що в них над головами, було щось немов би сапфір-камінь, що виглядав, як престол. А на тім, що скидалось на престол, видно було вгорі подобу чоловіка.

Над сводом, который был над их головами, было подобие престола, как сапфир голубой, и на престоле этом некто сидел, собою напоминающий человека.

І бачив я щось, наче бурштин, щось наче вогонь навкруги нього, починаючи від того, що було схоже на крижі, і вище. А вниз від того, що було подібне до крижів, бачив я немов би вогонь і блиск навкруги нього.

Я видел его от пояса и выше, он был, как горячий металл, окружённый огнём, и от пояса книзу всё сияло вокруг него неким огнём.

Немов веселка, що видніється у хмарах дощового дня, так виглядав навколо блиск той. Так виглядала слава Божа. Побачивши її, упав я лицем до землі й почув голос, що говорив.

Вокруг него свет сияющий был, словно радуга. Так выглядела Слава Господня. И пал я на землю и склонился лицом своим к ней, и услышал я голос, говорящий со мной.

« 5 глава 2 глава »