1 Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:
2 благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.
3 Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),
4 чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,
5 то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,
6 а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,
7 а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).
8 Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.
9 У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.
10 Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.
11 Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.
12 Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.
13 Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;
14 знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.
15 Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.
16 Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.
17 Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."
18 І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.
19 Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;
20 се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.
21 Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.
Стих 17
Блаженный апостол Петр с двумя другими учениками Господа Христа, Иаковом и Иоанном, на горе вместе с Самим Господом находясь, услышал глас, донесшийся с небес: Сей есть Сын Мой Возлюбленный, в Котором Мое благоволение; Его слушайте (5 Когда он еще говорил, се, облако светлое осенило их; и се, глас из облака глаголющий: Сей есть Сын Мой Возлюбленный, в Котором Мое благоволение; Его слушайте. Мф 17:5). Апостол, передавая свои воспоминания, говорит об этом в своем послании, и далее добавляет: И мы имеем вернейшее пророческое слово. Этот глас прозвучал с небес — и это вернейшее пророческое слово.
Проповеди 43. Cl. 0284, 43.41.79[*].