Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка.

Слово Господне, иже бысть ко иоилю сыну вафуилеву.

Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших?

Слышите сия, старцы, и внушите, вси живущии на земли: аще быша сицевая во днех ваших или во днех отец ваших?

Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти — дальшому родові:

О сих чадом своим поведите, а чада ваша чадом своим, а чада их роду другому:

Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли.

останок гусениц поядоша прузи, и останок пругов поядоша мшицы, и останок мшиц поядоша сиплеве.

Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!

Утрезвитеся, пиянии, от вина своего и плачитеся: рыдайте, вси пиющии вино до пиянства, яко отяся от уст ваших веселие и радость.

Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його — левині, челюстї в його, як у левицї.

Понеже язык взыде на землю мою крепок и безчислен: зубы его (якоже) зубы львовы, и членовныя его якоже львичища:

Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, — тільки галузки її білїють.

положи виноград мой в погубление и смоквы моя в сломление: взыскуя оыска и и сверже, обели лозие его.

О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!

Восплачися ко мне паче невесты препоясаныя во вретище по мужи своем девственнем.

Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї.

Извержеся жертва и возлияние из дому Господня: плачитеся, жерцы, служащии жертвеннику Господню,

Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.

яко опустеша поля. плачися, земле, яко пострада пшеница, и изсше вино, умалися елей,

Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї — пропали жнива в полї.

посрамишася земледелателе. плачитеся, села, по пшенице и по ячмени, яко погибе оымание от нивы,

Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь — всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли.

виноград изсше, и смоквы умалишася: шипки, и финикс, и яблонь, и вся древа польская изсхоша, яко посрамиша радость сынове человечи.

Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.

Препояшитеся и бийтеся, жерцы, плачитеся, служащии жертвеннику: внидите, поспите во вретищих, служащии Богу, яко отяся от дому Бога вашего жертва и возлияние:

Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.

освятите пост, проповедите цельбу, соберите старейшины вся живущыя на земли в дом Бога вашего и воззовите ко Господу усердно:

О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.

увы мне, увы мне, увы мне в день! яко близ есть день Господень, и яко беда от беды приидет:

Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?

яко пред очима вашима пищы взяшася и от дому Бога вашего веселие и радость.

Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.

Вскочиша юницы у яслей своих, погибоша сокровища, раскопашася точила, яко посше пшеница.

О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.

Что положим себе? восплакашася стада волов, яко не бе пажити им, и паствы овчыя погибоша.

До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.

К тебе, Господи, возопию, яко огнь потреби красная пустыни, и пламень пожже вся древа польская,

Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.

и скоти польстии воззреша к тебе, яко посхоша источницы воднии, и огнь пояде красная пустыни.

« 14 глава 2 глава »