Аввакума 1 глава

Книга пророка Авакума
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Видиво, явлене пророку Аввакумові:

Видение, еже виде аввакум пророк.

Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, — буду голосити до тебе про насиллє, а ти не спасеш?

Доколе, Господи, воззову, и не услышиши? возопию к тебе обидимь, и не избавиши?

Про що даєш бачити менї кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.

Вскую мне показал еси труды и болезни, смотрити страсть и нечестие? противу мне бысть суд, и судия вземлет.

Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.

Сего ради разорися закон, и не производится в совершение суд: яко нечестивый преобидит праведнаго, сего ради изыдет суд развращен.

Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.

Видите, презорливии, и смотрите, и чудитеся чудесем и изчезните: понеже дело аз делаю во днех ваших, емуже не имате веровати, аще кто исповесть вам.

Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали.

Зане, се, аз возставляю халдеи, язык горький и борзый, ходящий по широтам земли, еже наследити селения не своя:

Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.

страшен и явлен есть, от него суд его будет, и взятие его от него изыдет:

В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.

и изскочат паче рысей кони его и быстрее волков аравийских, и поедут конницы его и устремятся издалеча и полетят аки орел готов на ядь.

Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.

Скончание на нечестивыя приидет, сопротивляющыяся лицам их противу, и соберет яко песок пленники.

Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.

И той над царьми посмеется, и мучителие играние его, и той над всякою тверделию поругается, и обложит вал, и возобладает ею.

Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його — вона богом йому.

Тогда пременит дух и прейдет и помолится: сия крепость Богу моему.

Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.

Неси ли ты искони, Господи Боже, святый мой? и не умрем. Господи, на суд учинил еси его, и созда мя обличати наказание его.

Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?

Чисто око еже не видети зла и взирати на труды болезненныя: вскую призираеши на презорливыя? премолчаваеши, егда пожирает нечестивый праведнаго?

Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?

и сотвориши человеки яко рыбы морския и яко гады не имущыя старейшины.

Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.

Скончание удою восхити и привлече его мрежею и собра его сетьми своими: сего ради возвеселится и возрадуется сердце его:

За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.

сего ради пожрет мрежи своей и покадит сеть свою, яко теми разблажи часть свою и пищи своя избранныя:

Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?

сего ради прострет мрежу свою и присно избивати языков не пощадит.

« 3 глава 2 глава »