Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,

Понеже убо мнози начаша чинити повесть о извествованных в нас вещех,

як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

якоже предаша нам, иже исперва самовидцы и слуги бывшии словесе:

то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

изволися и мне последовавшу выше вся испытно, поряду писати тебе, державный феофиле,

щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

да разумееши, о нихже научился еси словесех утверждение.

Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

Бысть во дни ирода царя иудейска, иерей некий, именем захариа, от дневныя чреды авиани: и жена его от дщерей аароновех, и имя ей елисаветь.

Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

Беста же праведна оба пред Богом, ходяща во всех заповедех и оправданиих Господних безпорочна.

І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

И не бе има чада, понеже елисаветь бе неплоды, и оба заматоревша во днех своих беста.

Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

Бысть же служащу ему в чину чреды своея пред Богом,

то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

по обычаю священничества ключися ему покадити вшедшу в церковь Господню:

А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

и все множество людий бе молитву дея вне, в год фимиама:

Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

явися же ему ангел Господень, стоя о десную олтаря кадилнаго:

І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

и смутися захариа видев, и страх нападе нань.

Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

Рече же к нему ангел: не бойся, захарие: зане услышана бысть молитва твоя, и жена твоя елисаветь родит сына тебе, и наречеши имя ему иоанн:

І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

и будет тебе радость и веселие, и мнози о рождестве его возрадуются:

Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

будет бо велий пред Господем: и вина и сикера не имать пити, и Духа святаго исполнится еще из чрева матере своея:

І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

и многих от сынов израилевых обратит ко Господу Богу их:

І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

и той предидет пред ним духом и силою илииною, обратити сердца отцем на чада, и противныя в мудрости праведных, уготовати Господеви люди совершены.

І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

И рече захариа ко ангелу: по чесому разумею сие? аз бо есмь стар, и жена моя заматоревши во днех своих.

І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

И отвещав ангел рече ему: аз есмь гавриил предстояй пред Богом, и послан есмь глаголати к тебе и благовестити тебе сия:

І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

и се, будеши молчя и не могий проглаголати, до негоже дне будут сия: зане не веровал еси словесем моим, яже сбудутся во время свое.

І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

И беша людие ждуще захарию: и чудяхуся коснящу ему в церкви.

Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

Изшед же не можаше глаголати к ним: и разумеша, яко видение виде в церкви: и той бе помавая им, и пребываше нем.

І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

И бысть яко исполнишася дние службы его, иде в дом свой.

Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:

По сих же днех зачат елисаветь жена его, и таяшеся месяц пять, глаголющи:

Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

яко тако мне сотвори Господь во дни, в няже призре отяти поношение мое в человецех.

Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

В месяц же шестый послан бысть ангел гавриил от Бога во град галилейский, емуже имя назарет,

до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

к Деве обрученней мужеви, емуже имя иосиф, от дому давидова: и имя Деве Мариамь.

І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.

И вшед к ней ангел рече: радуйся, благодатная: Господь с тобою: благословена ты в женах.

Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.

Она же видевши смутися о словеси его и помышляше, каково будет целование сие.

І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

И рече ангел ей: не бойся, Мариамь: обрела бо еси благодать у Бога.

І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

И се зачнеши во чреве, и родиши сына, и наречеши имя ему Иисус:

Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

сей будет велий, и Сын вышняго наречется: и даст ему Господь Бог престол давида отца его:

і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

и воцарится в дому иаковли во веки, и Царствию его не будет конца.

Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

Рече же Мариамь ко ангелу: како будет сие, идеже мужа не знаю?

І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

И отвещав ангел рече ей: Дух святый найдет на тя, и сила вышняго осенит тя: темже и раждаемое свято наречется Сын Божий:

І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.

и се, елисаветь южика твоя, и та зачат сына в старости своей: и сей месяц шестый есть ей нарицаемей неплоды:

Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

яко не изнеможет у Бога всяк глагол.

Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

Рече же Мариамь: се, раба Господня: буди мне по глаголу твоему. И отиде от нея ангел.

Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

Воставши же Мариамь во дни тыя, иде в горняя со тщанием, во град иудов:

і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

и вниде в дом захариин и целова елисаветь.

І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

И бысть яко услыша елисаветь целование Мариино, взыграся младенец во чреве ея: и исполнися Духа свята елисаветь,

і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

и возопи гласом велиим, и рече: благословена ты в женах, и благословен плод чрева твоего:

І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

и откуду мне сие, да приидет Мати Господа моего ко мне?

Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

се бо, яко бысть глас целования твоего во ушию моею, взыграся младенец радощами во чреве моем:

І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

и блаженна веровавшая, яко будет совершение глаголанным ей от Господа.

І рече Мария: Величає душа моя Господа,

И рече Мариамь: величит душа моя Господа,

і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

и возрадовася дух мой о Бозе спасе моем:

що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

яко призре на смирение рабы своея: се бо, отныне ублажат мя вси роди:

бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

яко сотвори мне величие сильный, и свято имя его:

І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.

и милость его в роды родов боящымся его:

Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;

сотвори державу мышцею своею: расточи гордыя мыслию сердца их?

поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

низложи сильныя со престол, и вознесе смиренныя:

голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

алчущыя исполни благ и богатящыяся отпусти тщы:

прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

восприят израиля отрока своего, помянути милости,

(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.

якоже глагола ко отцем нашым, аврааму и семени его до века.

Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

Пребысть же Мариамь с нею яко три месяцы и возвратися в дом свой.

Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

Елисавети же исполнися время родити ей, и роди сына.

І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

И слышаша окрест живущии и ужики ея, яко возвеличил есть Господь милость свою с нею: и радовахуся с нею.

І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.

И бысть во осмый день, приидоша обрезати отроча, и нарицаху е именем отца его, захарию.

І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

И отвещавши мати его рече: ни, но да наречется иоанн.

І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.

И реша к ней, яко никтоже есть в родстве твоем, иже нарицается именем тем.

Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.

И помаваху отцу его, еже како бы хотел нарещи е.

І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

И испрошь дщицу, написа, глаголя: иоанн будет имя ему. И чудяхуся вси.

Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

Отверзошася же уста его абие и язык его, и глаголаше благословя Бога.

І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

И бысть на всех страх живущих окрест их: и во всей стране иудейстей поведаеми бяху вси глаголи сии.

І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

И положиша вси слышавшии в сердцы своем, глаголюще: что убо отроча сие будет? И рука Господня бе с ним.

І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

И захариа отец его исполнися Духа свята, и пророчествова, глаголя:

Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,

благословен Господь Бог израилев, яко посети и сотвори избавление людем своим:

і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

и воздвиже рог спасения нам, в дому давида отрока своего:

(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

якоже глагола усты святых сущих от века пророк его,

спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,

спасение от враг наших и из руки всех ненавидящих нас:

щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

сотворити милость со отцы нашими и помянути завет святый свой,

клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

клятву, еюже клятся ко аврааму отцу нашему, дати нам,

та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

без страха, из руки враг наших избавльшымся,

служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.

служити ему преподобием и правдою пред ним вся дни живота нашего.

А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;

И ты, отроча, пророк вышняго наречешися: предидеши бо пред лицем Господним, уготовати пути его,

щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

дати разум спасения людем его, во оставление грех их,

по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

милосердия ради милости Бога нашего, в нихже посетил есть нас восток свыше,

щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

просветити во тме и сени смертней седящыя, направити ноги нашя на путь мирен.

Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.

Отроча же растяше и крепляшеся духом: и бе в пустынех до дне явления своего ко израилю.

« 16 глава 2 глава »