Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

павел, раб Иисус Христов, зван апостол, избран в блговестие Божие,

(котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)

еже прежде обеща пророки своими в писаниих святых,

про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу,

о Сыне своем, бывшем от семене давидова по Плоти,

обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

нареченнем Сыне Божии в силе, по духу святыни, из воскресения от мертвых, Иисуса Христа Господа нашего,

(котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

имже прияхом благодать и апостольство в послушание веры во всех языцех, о имени его.

між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)

в нихже есте и вы, звани Иисусу Христу.

Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

всем сущым в риме возлюбленным Богу, званным святым. благодать вам и мир от Бога Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всїх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.

Первое убо благодарю Бога моего Иисусом Христом о всех вас, яко вера ваша возвещается во всем мире.

Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

свидетель бо ми есть Бог, емуже служу духом моим во благовествовании Сына его, яко безпрестани память о вас творю,

усе в молитвах моїх молячись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.

всегда в молитвах моих моляся, аще убо когда поспешен буду волею Божиею приити к вам.

Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне для утвердження вашого;

желаю бо видети вас, да некое подам вам дарование духовное, ко утверждению вашему.

се ж єсть утїшитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

сие же есть, соутешитися в вас верою общею, вашею же и моею.

Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

Не хощу же не ведети вам, братие, яко множицею восхотех приити к вам, и возбранен бых доселе, да некии плод имею и в вас, якоже и в прочих языцех.

Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

Еллином же и варвавом, мудрым же и неразумным должен есмь.

От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.

тако есть, еже по моему усердию и вам сущым в риме благовестити.

Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

Не стыжуся бо благовествованием Христовым: сила бо Божия есть во спасение всякому верующему, иудеови же прежде и еллину.

Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

Правда бо Божия в нем является от веры в веру, якоже есть писано. праведныи же от веры жив будет.

Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.

Открывается бо гнев Божии с небесе на всякое нечестие и неправду человеков, содержащих истину в неправде.

Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явив їм.

зане разумное Божие яве есть в них, Бог бо явил есть им:

Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

невидимая бо его, от создания мира твореньми помышляема, видима суть, и присносущная сила его и Божество, во еже быти им безответным.

Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.

Занеже разумевше Бога, не яко Бога прославиша или благодариша, но осуетишася помышлении своими, и омрачися неразумное их сердце.

Славлячи себе мудрими, потуманїли,

глаголющеся быти мудри, объюродеша,

і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.

и измениша славу нетленнаго Бога в подобие образа тленна человека и птиц и четвероног и гад.

Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.

темже и предаде их Бог в похотех сердец их в нечистоту, во еже сквернитися телесем их в себе самех.

Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.

иже премениша истину Божию во лжу, и почтоша и послужиша твари паче творца, иже есть благословен во веки, аминь.

За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернули природню подобу на протиприродню;

Сего ради предаде их Бог в страсти безчестия. и жены бо их измениша естественную подобу в презестественную.

так само й чоловіки, оставивши природнє вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.

такожде и мужи, оставльше естественную подобу женска пола, разжегошася похотию своею друг на друга, мужи на мужех студ содевающе, и возмездие, еже подобаше прелести их, в себе восприемлюще.

І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, —

И якоже не искусиша имети Бога в разуме, (сего ради) предаде их Бог в неискусен ум, творити неподобная,

сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,

исполненых всякия неправды, блужения, лукавства, лихоимания, злобы. исполненых зависти, убииства, рвения, льсти, злонравия.

осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,

шепотники, клеветники, богомерзки, досадители, величавы, горды, обретатели злых, родителем непокоривы,

нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих.

неразумны, непримирителны, нелюбовны, неклятвохранительны, немилостивны.

Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

Нецыи же и оправдание Божие разумевше, яко таковая творящии достойни смерти суть, не точию сами творят, но и соизволяют творящым.

« 1 глава 2 глава »