2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:

павел, посланник Иисус Христов волею Божиею, и тимофей брат, Церкви Божией сущей в коринфе, со святыми всеми сущими во всей ахаии:

Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

благодать вам и мир от Бога Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец щедрот и Бог всякия утехи,

що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.

утешаяй нас о всяцей скорби нашей, яко возмощи нам утешити сущыя во всяцей скорби, утешением, имже утешаемся сами от Бога.

Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.

Зане якоже избыточествуют страдания Христова в нас, тако Христом избыточествует и утешение наше.

Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.

Аще ли же скорбим, о вашем утешении и спасении, действующемся в терпении техже страданий, яже и мы страждем:

І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.

и упование наше известно о вас. Аще ли утешаемся, о вашем утешении и спасении, ведяще, зане якоже общницы есте страстем нашым, такожде и утешению.

Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.

Не бо хощем вас, братие, не ведети о скорби нашей бывшей нам во асии, яко по премногу и паче силы отяготихомся, яко не надеятися нам и жити.

Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,

Но сами в себе осуждение смерти имехом, да не надеющеся будем на ся, но на Бога возставляющаго мертвыя,

котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,

иже от толикия смерти избавил ны есть и избавляет, наньже и уповахом, яко и еще избавит,

за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.

споспешествующым и вам по нас молитвою, да от многих лиц, еже в нас дарование, многими благодарится о вас.

Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

Похваление бо наше сие есть, свидетельство совести нашея, яко в простоте и чистоте Божией, а не в мудрости плоти, но благодатию Божиею жихом в мире, множае же у вас.

Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,

Не иная бо пишем вам, но яже чтете и разумеваете: уповаю же, яко и до конца уразумеете,

як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.

якоже и разуместе нас от части, яко похваление вам есмы, якоже и вы нам, в день Господа нашего Иисуса Христа.

І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,

И сим упованием хотех к вам приити прежде, да вторую благодать имате,

а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.

и вами проити в македонию, и паки от македонии приити к вам, и вами проводитися во иудею.

Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так — так, то, нї — нї.

Сие же хотя, еда что убо легкотою деях? Или яже совещаваю, по плоти совещаваю, да будет у мене еже ей, ей, и еже ни, ни.

Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".

Верен же Бог, яко слово наше, еже к вам, не бысть ей и ни.

Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".

Ибо Божий Сын Иисус Христос, иже у вас нами проповеданный, мною и силуаном и тимофеем, не бысть ей и ни, но в нем самем ей бысть:

Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.

елика бо обетования Божия, в том ей и в том аминь: Богу к славе нами.

Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог,

Извествуяй же нас с вами во Христа и помазавый нас, Бог,

Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

иже и запечатле нас, и даде обручение духа в сердца наша.

Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.

Аз же свидетеля Бога призываю на мою душу, яко щадя вас, ктому не приидох в коринф,

Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

не яко обладаем верою вашею, но (яко) споспешницы есмы вашей радости: верою бо стоите.

« 16 глава 2 глава »