Євреїв 1 глава

Послання до євреїв
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

Многочастне и многообразне древле Бог глаголавый отцем во пророцех,

в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

в последок дний сих глагола нам в Сыне, егоже положи наследника всем, имже и веки сотвори.

Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

Иже сый сияние славы и образ ипостаси его, нося же всяческая глаголом силы своея, собою очищение сотворив грехов наших, седе о десную престола величествия на высоких,

Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

толико лучший быв ангелов, елико преславнее паче их наследствова имя.

Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

Кому бо рече когда от ангел: Сын мой еси ты, аз днесь родих тя? И паки: аз буду ему во Отца, и той будет мне в Сына?

Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

Егда же паки вводит первороднаго во вселенную, глаголет: и да поклонятся ему вси ангели Божии.

І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.

И ко ангелом убо глаголет: творяй ангелы своя духи и слуги своя огнь палящь.

Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.

К Сыну же: престол твой, Боже, в век века: жезл правости жезл Царствия твоего:

Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

возлюбил еси правду и возненавидел еси беззаконие: сего ради помаза тя, Боже, Бог твой елеем радости паче причастник твоих.

І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.

И (паки): в начале ты, Господи, землю основал еси, и дела руку твоею суть небеса:

Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

та погибнут, ты же пребываеши: и вся, якоже риза, обетшают,

і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

и яко одежду свиеши их, и изменятся: ты же тойжде еси, и лета твоя не оскудеют.

Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

Кому же от ангел рече когда: седи о десную мене, дондеже положу враги твоя подножие ног твоих?

Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?

Не вси ли суть служебнии дуси, в служение посылаеми за хотящих наследовати спасение?

« 1 глава 2 глава »