Левит 1 глава

Третя книга Мойсеєва: Левит
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

І покликав Господь Мойсея й рече до його з соборного намету:

И҆ воззва̀ гд҇ь мѡѷсе́а, и҆ речѐ є҆мѹ̀ и҆з̾ ски́нїи свидѣ́нїѧ, гл҃ѧ:

Промов до синів Ізрайлевих і заповідай їм: Коли хто зміж вас приносити ме приніс Господеві від скоту, мусите приносити приніс ваш від товару й овечок та кіз.

глаго́ли сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни҄мъ: человѣ́къ ѿ ва́съ а҆́ще принесе́тъ да́ры гд҇ѹ, ѿ скотѡ́въ и҆ ѿ говѧ́дъ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ да принесе́те да́ры ва́шѧ:

Коли приніс його жертва всепалення з товару, мусить приносити самця без скази; до входу в громадянський намет приносити ме його, щоб знайти ласку в Господа.

а҆́ще всесожже́нїе да́ръ є҆гѡ̀, ѿ говѧ́дъ мѹ́жескъ по́лъ непоро́ченъ принесе́тъ, пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ да принесе́тъ є҆̀ прїѧ́тно пред̾ гд҇емъ,

І положить руку свою на голову жертви всепалення, і знайде ласку в Господа, щоб спокутувати гріхи свої.

и҆ да возложи́тъ рѹ́кѹ на главѹ̀ приноше́нїѧ, прїѧ́тно є҆мѹ̀, ѹ҆ми́лостивити ѡ҆ не́мъ:

І заколеш ти бичка перед Господом; і принесуть сини Аронові, сьвященники, кров, і покроплять кровю жертівника з усїх боків, той, що стоїть коло входу в соборний намет.

и҆ да зако́лютъ телца̀ пред̾ гд҇емъ: и҆ да принесѹ́тъ сы́нове а҆арѡ́нѡвы жерцы̀ кро́вь, и҆ да пролїю́тъ кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ, и҆́же ѹ҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ,

І здійме шкіру з жертви всепалення і розійме її на частини.

и҆ ѡ҆дра́вше всесожже́нїе, да раздробѧ́тъ є҆̀ на ѹ҆́ды,

І запалять сини Арона, сьвященника, вогонь на жертівнику, і розложать на вогнї дрова;

и҆ да возложа́тъ сы́нове а҆арѡ҄ни жерцы̀ ѻ҆́гнь на ѻ҆лта́рь, и҆ да вскладѹ́тъ дрова̀ на ѻ҆́гнь:

І покладуть сини Аронові, сьвященники, частини: голову й жир на дровах, над вогнем, що на жертівнику.

и҆ да вскладѹ́тъ сы́нове а҆арѡ҄ни жерцы̀ раздроблє́наѧ, и҆ главѹ̀, и҆ тѹ́къ на дрова̀ сѹ҄щаѧ на ѻ҆гнѝ ѩ҆̀же на ѻ҆лтарѝ,

Тельбухи ж і ноги пополоще в водї, і пустить сьвященник се все димом: се всепаленнє, огняна жертва, любі Господеві пахощі.

ѹ҆тро́бѹ же и҆ но́ги да и҆змы́ютъ водо́ю: и҆ да возложи́тъ жре́цъ всѧ҄ на ѻ҆лта́рь: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоѹха́нїѧ гд҇ѹ.

А коли приніс його з овечок та з кіз, на всепаленнє, самця без скази нехай приносить.

А҆́ще же ѿ ѻ҆ве́цъ да́ръ сво́й гд҇ви (принесе́тъ) ѿ а҆́гнєцъ и҆ ѿ ко́злищъ во всесожже́нїе, мѹ́жескъ по́лъ непоро́ченъ да принесе́тъ и҆̀,

І заколе його на північньому боцї жертівника перед Богом і набризкають сини Аронові, сьвященники, крові його на жертівника, з усїх боків.

и҆ да возложи́тъ рѹ́кѹ на главѹ̀ є҆гѡ̀, и҆ да зако́лютъ є҆̀ въ странѣ̀ ѻ҆лтарѧ̀ къ сѣ́верѹ пред̾ гд҇емъ: и҆ да пролїю́тъ сы́нове а҆арѡ҄ни жерцы̀ кро́вь є҆гѡ̀ на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ:

І роздійме його на частини, і покладе їх сьвященник вкупі з головою й жиром на жертівнику на дровах, се є на вогнї, що на жертівнику.

и҆ да раздробѧ́тъ є҆го̀ на ѹ҆́ды, и҆ главѹ̀, и҆ тѹ́къ є҆гѡ̀, и҆ да вскладѹ́тъ ѧ҆̀ жерцы̀ на дрова̀ сѹ҄щаѧ на ѻ҆гнѝ ѩ҆̀же на ѻ҆лтарѝ,

Тельбухи й ноги повиполїскує в водї, і принесе сьвященник усе це, та й пустить димом на жертівнику.

и҆ ѹ҆тро́бѹ и҆ но́ги и҆змы́ютъ водо́ю: и҆ принесе́тъ жре́цъ всѧ҄, и҆ да возложи́тъ на ѻ҆лта́рь: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоѹха́нїѧ гд҇ѹ.

Коли ж жертва всепалення від птаства буде приніс його Господеві, мусить принести жертву свою з горлиць або з голубенят.

А҆́ще же ѿ пти́цъ приноше́нїе принесе́тъ да́ръ сво́й гд҇ѹ, и҆ принесе́тъ ѿ го́рлицъ и҆лѝ ѿ го́лѹбѡвъ да́ръ сво́й,

І принесе її сьвященник до жертівника, і зверне головку їй, та й пустить із димом на жертівнику, а кров її нехай, вицїдить по стїнї в жертівника;

и҆ да принесе́тъ и҆̀ жре́цъ ко ѻ҆лтарю̀, и҆ да ѿто́ргнетъ главѹ̀ є҆гѡ̀, и҆ да возложи́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь и҆ и҆сцѣди́тъ кро́вь ѹ҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀:

Волє ж її з калом віддїлить і кине коло жертівника на схід соньця до попелища.

и҆ да ѿлѹчи́тъ горта́нь съ пе́рїемъ, и҆ и҆зве́ргнетъ ю҆̀ ѿ ѻ҆лтарѧ̀ на восто́къ на мѣ́сто пе́пела:

І надріже її на крилах, не віддїляючи їх, і пустить сьвященник її з димом на жертівнику на дровах, що на вогнї: всепаленнє се, огняна жертва, пахощі любі Господеві.

и҆ да и҆зло́митъ є҆го̀ ѿ кри́лъ, и҆ да не раздѣли́тъ: и҆ да возложи́тъ є҆̀ жре́цъ на ѻ҆лта́рь на дрова̀, ѩ҆̀же на ѻ҆гнѝ: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоѹха́нїѧ гд҇ѹ.

« 40 глава 2 глава »