Наума 1 глава

Книга пророка Наума
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Пророцтво про Ниневію. Книга видива Наумового, з Елкосу.

Про҇ро́чество ѡ҆ нїнеѵі́и: кни́га видѣ́нїѧ наѹ́ма сы́на є҆лкесе́ева.

Бог ревнивий у помстї; Господь повен помсти й страшний в досадї: мститься Господь на ворогах своїх, і не щадить супротивників своїх.

Бг҃ъ ревни́въ и҆ мстѧ́й гд҇ь, мстѧ́й гд҇ь съ ѩ҆́ростїю, гд҇ь мстѧ́й сопоста́тѡмъ свои҄мъ и҆ потреблѧ́ѧй са́мъ врагѝ своѧ҄.

Хоч і довготерпеливий Господь і великий в могутностї, та не зоставляє й без кари; в хуртовинї і в бурі прихід Господень, а хмари — се порох ізпід ніг його.

Гд҇ь долготерпѣли́въ, и҆ вели́ка крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆чища́ѧй не ѡ҆чи́ститъ гд҇ь: въ сконча́нїи и҆ трѹ́сѣ пѹ́ть є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆́блацы пра́хъ но́гъ є҆гѡ̀:

Погрозить морю, а воно й висохне й усї ріки посякнуть, і Базан і Кармель з Ливаном у цьвітї повянуть.

запреща́ѧй мо́рю и҆ и҆зсѹша́ѧй є҆̀ и҆ всѧ҄ рѣ́ки ѡ҆пѹстоша́ѧй. Ѹ҆ма́лисѧ васані́тїда и҆ карми́лъ, и҆ процвѣта҄ющаѧ лїва́на ѡ҆скѹдѣ́ша:

Перед ним тремтять гори й горби тануть, і земля хитається перед лицем його, весь круг земний і все, що живе на нїй.

го́ры потрѧсо́шасѧ ѿ негѡ̀, и҆ хо́лми поколеба́шасѧ, и҆ ѹ҆жасе́сѧ землѧ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, вселе́ннаѧ и҆ всѝ живѹ́щїи на не́й.

Хто встоїть перед невдоволеннєм його? Хто здержить поломє гнїву його? Огнем розливається гнїв його; скелї розпадаються перед ним.

Ѿ лица̀ гнѣ́ва є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; и҆ кто̀ сопроти́витсѧ во гнѣ́вѣ ѩ҆́рости є҆гѡ̀; ѩ҆́рость є҆гѡ̀ растаева́етъ вла҄сти, и҆ ка́менїе сотро́шасѧ ѿ негѡ̀.

Благ Господь, — захист у смутку, та й знає тих, що надїються на його.

Бл҃гъ гд҇ь терпѧ́щымъ є҆го̀ въ де́нь скорбѣ́нїѧ, и҆ зна́ѧй боѧ́щыѧсѧ є҆гѡ̀:

Але він потопньою водою розібє до підвалин Ниневію; і за ворогами його поженеться темрява.

и҆ въ пото́пѣ пѹтѝ сконча́нїе сотвори́тъ: востаю́щыѧ и҆ врагѝ є҆гѡ̀ пожене́тъ тма̀.

Що ви задумали проти Господа? Він довершить пагубу, й лихо вже не повториться.

Что̀ помышлѧ́ете на гд҇а; сконча́нїе са́мъ сотвори́тъ, не ѿмсти́тъ два́жды кѹ́пнѡ въ ско́рби:

Хоч, мов той терен, сплетуться вони, проміж себе, та бенкетувати муть аж до пяна, — будуть вони пожерті до нащаду, як суха солома.

поне́же до ѡ҆снова́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆лѧденѣ́етъ, и҆ а҆́ки блю́щь и҆ ѡ҆плета́ющьсѧ снѣде́нъ бѹ́детъ, и҆ а҆́ки тро́сть сѹхоты̀ полна̀.

У тобі родився той, що задумав зло проти Господа, зложивши раду безбожну:

И҆з̾ тебє̀ и҆зы́детъ по́мыслъ на гд҇а ѕлы́й, совѣщава́ѧй сопрѡти́внаѧ.

Та Господь так говорить: Хоч вони безпечні і їх без лїку, та вони будуть висїчені та й зникнуть; а тебе, хоч я тяжко придавив, більше не придавлю.

Сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: ѡ҆блада́ѧй вода́ми мно́гими, и҆ си́це разстѹ́пѧтсѧ, и҆ слѹ́хъ тво́й не ѹ҆слы́шитсѧ ктомѹ̀:

Тепер же я поторощу ярмо його, що на тобі лежить, і розірву окови твої.

и҆ нн҃ѣ сокрѹшѹ̀ же́злъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀ и҆ ѹ҆́зы твоѧ҄ расто́ргнѹ.

А про тебе (Ассуре), Господь так постановив: не буде вже насїння-потомства з твоїм імям; із храму бога твого викореню ідоли й боввани, а тобі приготую в ньому гріб, бо тебе я відкину.

И҆ заповѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀ гд҇ь, не разсѣ́етсѧ ѿ и҆́мене твоегѡ̀ ктомѹ̀: ѿ до́мѹ бг҃а твоегѡ̀ потреблю̀ и҆зва҄ѧннаѧ и҆ слїѧ҄ннаѧ положѹ̀ гро́бъ тво́й, ѩ҆́кѡ ско́ри (є҆стѐ).

Ось, на горах бачу стопи посла з доброю вістю, що сповіщає мир: Сьвяткуй, Юдо, твої сьвята; спевняй обіти твої, бо вже не буде переходити по тобі безбожник: він вигиб до нащадку.

Сѐ, на гора́хъ но́ги благовѣствѹ́ющагѡ и҆ возвѣща́ющагѡ ми́ръ: пра́зднѹй, ї҆ѹ́до, пра́здники твоѧ҄, возда́ждь ѡ҆бѣ́ты твоѧ҄, занѐ не приложа́тъ ктомѹ̀ є҆́же проитѝ сквозѣ̀ тебѐ во ѡ҆бетша́нїе: сконча́сѧ и҆ и҆зве́ржесѧ.

« 7 глава 2 глава »