1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

Па́ѵелъ, зва́нъ а҆п҇лъ ї҆и҃съ хр҇то́въ во́лею бж҃їею, и҆ сѡсѳе́нъ бра́тъ,

церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:

цр҃кви бж҃їей сѹ́щей въ корі́нѳѣ, ѡ҆сщ҃є́ннымъ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ, зва҄ннымъ ст҃ы҄мъ, со всѣ́ми призыва́ющими и҆́мѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, тѣ́хъ же и҆ на́шемъ:

благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

(За҄ 123.) блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,

Благодарю̀ бг҃а моего̀ всегда̀ ѡ҆ ва́съ, ѡ҆ блгдти бж҃їей да́ннѣй ва́мъ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ,

тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,

ѩ҆́кѡ во все́мъ ѡ҆богати́стесѧ ѡ҆ не́мъ, во всѧ́цѣмъ сло́вѣ и҆ всѧ́цѣмъ ра́зѹмѣ,

яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,

ѩ҆́коже свидѣ́телство хр҇то́во и҆звѣсти́сѧ въ ва́съ:

так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,

ѩ҆́кѡ ва́мъ не лиши́тисѧ ни во є҆ди́нѣмъ дарова́нїи, ча́ющымъ ѿкрове́нїѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀,

котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.

и҆́же и҆ ѹ҆тверди́тъ ва́съ да́же до конца̀ непови́нныхъ въ де́нь гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀.

Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого.

Вѣ́ренъ бг҃ъ, и҆́мже зва́ни бы́сте во ѻ҆бще́нїе сн҃а є҆гѡ̀ ї҆и҃са хр҇та̀, гд҇а на́шегѡ.

Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислї.

(За҄ 124.) Молю́ же вы̀, бра́тїе, и҆́менемъ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, да то́жде глаго́лете всѝ, и҆ да не бѹ́дѹтъ въ ва́съ ра҄спри, да бѹ́дете же ѹ҆твержде́ни въ то́мже разѹмѣ́нїи и҆ въ то́йже мы́сли.

Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.

Возвѣсти́сѧ бо мѝ ѡ҆ ва́съ, бра́тїе моѧ҄, (пѡ́сланнымъ) ѿ хло́иса {ѿ дома́шнихъ хло́иса}, ѩ҆́кѡ рвє́нїѧ въ ва́съ сѹ́ть.

Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.

Глаго́лю же сѐ, ѩ҆́кѡ кі́йждо ва́съ глаго́летъ: а҆́зъ ѹ҆́бѡ є҆́смь па́ѵловъ, а҆́зъ же а҆поллѡ́совъ, а҆́зъ же ки́финъ, а҆́зъ же хр҇то́въ.

Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?

Є҆да̀ раздѣли́сѧ хр҇то́съ, є҆да̀ па́ѵелъ распѧ́тсѧ по ва́съ; и҆лѝ во и҆́мѧ па́ѵлово крести́стесѧ;

Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,

Благодарю̀ бг҃а, ѩ҆́кѡ ни є҆ди́наго ѿ ва́съ крести́хъ, то́чїю крі́спа и҆ га́їа,

щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.

да не кто̀ рече́тъ, ѩ҆́кѡ въ моѐ и҆́мѧ крести́хъ.

Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.

Крести́хъ же и҆ стефани́новъ до́мъ: про́чее не вѣ́мъ, а҆́ще кого̀ и҆но́го крести́хъ.

Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.

Не посла́ бо менѐ хр҇то́съ крести́ти, но благовѣсти́ти, не въ премѹ́дрости сло́ва, да не и҆спраздни́тсѧ кр҇тъ хр҇то́въ.

Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

(За҄ 125.) Сло́во бо кр҇тное погиба́ющымъ ѹ҆́бѡ ю҆ро́дство є҆́сть, а҆ спаса́ємымъ на́мъ си́ла бж҃їѧ є҆́сть.

Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.

Пи́сано бо є҆́сть: погѹблю̀ премѹ́дрость премѹ́дрыхъ, и҆ ра́зѹмъ разѹ́мныхъ ѿве́ргѹ.

Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?

Гдѣ̀ премѹ́дръ; гдѣ̀ кни́жникъ; гдѣ̀ совопро́сникъ вѣ́ка сегѡ̀; Не ѡ҆бѹи́ ли бг҃ъ премѹ́дрость мі́ра сегѡ̀;

Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих.

Поне́же бо въ премдрости бж҃їей не разѹмѣ̀ мі́ръ премѹ́дростїю бг҃а, бл҃гоизво́лилъ бг҃ъ бѹ́йствомъ про́повѣди сп҇тѝ вѣ́рѹющихъ.

Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають,

Поне́же и҆ ї҆ѹде́є зна́менїѧ про́сѧтъ, и҆ є҆́ллини премѹ́дрости и҆́щѹтъ:

ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,

мы́ же проповѣ́дѹемъ хр҇та̀ ра́спѧта, ї҆ѹде́ємъ ѹ҆́бѡ собла́знъ, є҆́ллинѡмъ же безѹ́мїе,

самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:

самѣ҄мъ же зва҄ннымъ ї҆ѹде́ємъ же и҆ є҆́ллинѡмъ хр҇та̀, бж҃їю си́лѹ и҆ бж҃їю премдрость:

тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.

занѐ бѹ́ее бж҃їе премдрѣе человѣ҄къ є҆́сть, и҆ немощно́е бж҃їе крѣпча́е человѣ҄къ є҆́сть.

Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;

(За҄.) Ви́дите бо зва́нїе ва́ше, бра́тїе, ѩ҆́кѡ не мно́зи премѹ́дри по пло́ти, не мно́зи си́льни, не мно́зи благоро́дни:

нї, немудре сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,

но бѹ҄ѧѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да премѹ҄дрыѧ посрами́тъ, и҆ не́мѡщнаѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да посрами́тъ крѣ҄пкаѧ:

і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,

и҆ хѹдорѡ́днаѧ мі́ра и҆ ѹ҆ничижє́ннаѧ и҆збра̀ бг҃ъ, и҆ не сѹ҄щаѧ, да сѹ҄щаѧ ѹ҆праздни́тъ,

щоб не величалось нїяке тїло перед Ним.

ѩ҆́кѡ да не похва́литсѧ всѧ́ка пло́ть пред̾ бг҃омъ.

З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,

И҆з̾ негѡ́же вы̀ є҆стѐ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ, и҆́же бы́сть на́мъ премдрость ѿ бг҃а, пра́вда же и҆ ѡ҆сщ҃е́нїе и҆ и҆збавле́нїе,

щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.

да, ѩ҆́коже пи́шетсѧ: хвалѧ́йсѧ, ѡ҆ гд҇ѣ да хва́литсѧ.

« 16 глава 2 глава »