2 Тимофія 1 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,

Па́ѵелъ, а҆п҇лъ ї҆и҃съ хр҇то́въ во́лею бж҃їею, по ѡ҆бѣтова́нїю жи́зни, ѩ҆́же ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ,

Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.

тїмоѳе́ю возлю́бленномѹ ча́дѹ: блгдть, мл҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ и҆ хр҇та̀ ї҆и҃са гд҇а на́шегѡ.

Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

(За҄.) Благодарю̀ бг҃а, є҆мѹ́же слѹжѹ̀ ѿ прароди́телей чи́стою со́вѣстїю, ѩ҆́кѡ непреста́ннѹю и҆́мамъ ѡ҆ тебѣ̀ па́мѧть въ моли́твахъ мои́хъ де́нь и҆ но́щь,

бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,

жела́ѧ ви́дѣти тѧ̀, помина́ѧ сле́зы твоѧ҄, да ра́дости и҆спо́лнюсѧ,

згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.

воспомина́нїе прїе́млѧ ѡ҆ сѹ́щей въ тебѣ̀ нелицемѣ́рнѣй вѣ́рѣ, ѩ҆́же всели́сѧ пре́жде въ ба́бѹ твою̀ лѡі́дѹ и҆ въ ма́терь твою̀ є҆ѵнїкі́ю: и҆звѣ́стенъ же є҆́смь, ѩ҆́кѡ и҆ въ тебѐ.

З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх.

Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ воспомина́ю тебѣ̀ возгрѣва́ти да́ръ бж҃їй живѹ́щїй въ тебѣ̀ возложе́нїемъ рѹкѹ̀ моє́ю:

Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.

не бо̀ дадѐ на́мъ бг҃ъ дѹ́ха стра́ха, но си́лы и҆ любвѐ и҆ цѣломдрїѧ.

Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,

(За҄ 291.) Не постыди́сѧ ѹ҆̀бо стр҇тїю {свидѣ́телствомъ} гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, ни мно́ю ю҆́зникомъ є҆гѡ̀: но спостраждѝ бл҃говѣствова́нїю (хр҇то́вѹ) по си́лѣ бг҃а,

що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,

сп҇шагѡ на́съ и҆ призва́вшагѡ зва́нїемъ ст҃ы́мъ, не по дѣлѡ́мъ на́шымъ, но по своемѹ̀ бл҃говоле́нїю {предложе́нїю} и҆ блгдти да́ннѣй на́мъ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ пре́жде лѣ́тъ вѣ́чныхъ,

тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм,

ѩ҆́вльшейсѧ же нн҃ѣ просвѣще́нїемъ сп҃си́телѧ на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, разрѹши́вшагѡ ѹ҆́бѡ сме́рть и҆ возсїѧ́вшагѡ жи́знь и҆ нетлѣ́нїе бл҃говѣствова́нїемъ,

для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.

въ не́же поста́вленъ бы́хъ а҆́зъ проповѣ́дникъ и҆ а҆п҇лъ и҆ ѹ҆чи́тель ѩ҆зы́кѡвъ.

З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ и҆ сїѧ҄ страждѹ̀: но не стыждѹ́сѧ. Вѣ́мъ бо, є҆мѹ́же вѣ́ровахъ, и҆ и҆звѣсти́хсѧ, ѩ҆́кѡ си́ленъ є҆́сть преда́нїе моѐ сохрани́ти въ де́нь ѡ҆́нъ.

Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.

Ѡ҆́бразъ и҆мѣ́й здра́выхъ слове́съ, и҆́хже ѿ менє̀ слы́шалъ є҆сѝ, въ вѣ́рѣ и҆ любвѝ, ѩ҆́же ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ.

Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

До́брое завѣща́нїе соблюдѝ дх҃омъ ст҃ы́мъ живѹ́щимъ въ на́съ.

Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.

Вѣ́си ли сїѐ, ѩ҆́кѡ ѿврати́шасѧ ѿ менє̀ всѝ, и҆̀же ѿ а҆сі́и, ѿ ни́хже є҆́сть фѷге́ллъ и҆ є҆рмоге́нъ.

Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;

Да да́стъ (же) мл҇ть гд҇ь ѻ҆нисі́форовѹ до́мѹ, ѩ҆́кѡ мно́гажды мѧ̀ ѹ҆поко́и и҆ вери́гъ мои́хъ не постыдѣ́сѧ,

а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.

но прише́дъ въ ри́мъ, то́щнѣе взыска́ мѧ и҆ ѡ҆брѣ́те:

Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, ти лучче знаєш.

да да́стъ є҆мѹ̀ гд҇ь ѡ҆брѣстѝ мл҇ть ѿ гд҇а въ де́нь ѡ҆́нъ: и҆ є҆ли́кѡ во є҆фе́сѣ послѹжи́ ми, до́брѣе ты̀ вѣ́си.

« 6 глава 2 глава »