Филимона 1 глава

Послання св. апостола Павла до Филимона
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,

Па́ѵелъ ю҆́зникъ ї҆и҃съ хр҇то́въ, и҆ тїмоѳе́й бра́тъ, фїлимо́нѹ возлю́бленномѹ и҆ споспѣ́шникѹ на́шемѹ,

та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві:

и҆ а҆пфі́и сестрѣ̀ возлю́бленнѣй, и҆ а҆рхі́ппѹ сово́инственникѹ на́шемѹ, и҆ дома́шней твое́й цр҃кви:

Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,

Благодарю̀ бг҃а моего̀, всегда̀ па́мѧть ѡ҆ тебѣ̀ творѧ̀ въ моли́твахъ мои́хъ,

чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих,

слы́шавъ любо́вь твою̀ и҆ вѣ́рѹ, ю҆́же и҆́маши ко гд҇ѹ ї҆и҃сѹ и҆ ко всѣ҄мъ ст҃ы҄мъ,

щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.

ѩ҆́кѡ да ѻ҆бще́нїе твоеѧ̀ вѣ́ры дѣ́йственно бѹ́детъ въ ра́зѹмѣ всѧ́кагѡ бл҃га, є҆́же въ ва́съ, ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ.

Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате.

Ра́дость бо и҆́мамъ мно́гѹ и҆ ѹ҆тѣше́нїе ѡ҆ любвѝ твое́й, ѩ҆́кѡ ѹ҆трѡ́бы ст҃ы́хъ почи́ша тобо́ю, бра́те.

Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,

Сегѡ̀ ра́ди мно́гое дерзнове́нїе и҆мѣ́ѧ во хр҇тѣ̀ повелѣва́ти тебѣ̀, є҆́же потре́бно є҆́сть,

та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;

любве́ же ра́ди па́че молю̀, тако́въ сы́й ѩ҆́коже па́ѵелъ ста́рецъ, нн҃ѣ же и҆ ѹ҆́зникъ ї҆и҃са хр҇та̀:

благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,

молю́ тѧ ѡ҆ мое́мъ ча́дѣ, є҆го́же роди́хъ во ѹ҆́захъ мои́хъ ѻ҆ни́сїма,

колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,

и҆ногда̀ тебѣ̀ непотре́бнаго, нн҃ѣ же тебѣ̀ и҆ мнѣ̀ благопотре́бна, є҆го́же возпосла́хъ тебѣ̀,

ти ж його, чи то серце моє, прийми.

ты́ же є҆го̀, си́рѣчь мою̀ ѹ҆тро́бѹ, прїимѝ.

Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;

Є҆го́же а҆́зъ хотѣ́хъ ѹ҆ себє̀ держа́ти, да вмѣ́стѡ тебє̀ послѹ́житъ мѝ во ѹ҆́захъ бл҃говѣствова́нїѧ:

та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.

без̾ твоеѧ́ же во́ли ничто́же восхотѣ́хъ сотвори́ти, да не а҆́ки по нѹ́жди бл҃го́е твоѐ бѹ́детъ, но по во́ли.

Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,

Не́гли бо ра́ди сегѡ̀ разлѹчи́сѧ на ча́съ, да вѣ́чна того̀ прїи́меши,

вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.

не ктомѹ̀ а҆́ки раба̀, но вы́ше раба̀, бра́та возлю́бленна, па́че же мнѣ̀, кольми́ же па́че тебѣ̀, и҆ по пло́ти и҆ ѡ҆ гд҇ѣ.

Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.

А҆́ще ѹ҆̀бо и҆́маши менѐ ѻ҆́бщника, прїимѝ сего̀ ѩ҆́коже менѐ.

Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.

А҆́ще же въ чесо́мъ ѡ҆би́дѣ тебѐ, и҆лѝ до́лженъ є҆́сть, мнѣ̀ сїѐ вмѣнѝ.

Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.

А҆́зъ па́ѵелъ написа́хъ рѹко́ю мое́ю: а҆́зъ возда́мъ: да не рекѹ̀ тебѣ̀, ѩ҆́кѡ и҆ са́мъ себѐ мѝ є҆сѝ до́лженъ.

Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї.

Є҆́й, бра́те, а҆́зъ да полѹчѹ̀ є҆́же прошѹ̀ ѹ҆ тебє̀ {да по́льзѹютсѧ тобо́ю} ѡ҆ гд҇ѣ: ѹ҆поко́й мою̀ ѹ҆тро́бѹ ѡ҆ гд҇ѣ.

Надїявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, нїж говорю, зробиш.

Надѣ́ѧвсѧ на послѹша́нїе твоѐ написа́хъ тебѣ̀, вѣ́дый, ѩ҆́кѡ и҆ па́че, є҆́же глаго́лю, сотвори́ши.

Разом же наготов менї і господу; надїюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.

Кѹ́пнѡ же и҆ ѹ҆гото́ви мѝ ѡ҆би́тель: ѹ҆пова́ю бо, ѩ҆́кѡ моли́твами ва́шими дарова́нъ бѹ́дѹ ва́мъ.

Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.

Цѣлѹ́етъ тѧ̀ є҆пафра́съ, сплѣ́нникъ мо́й ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ,

Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.

ма́рко, а҆рїста́рхъ, дима́съ, лѹка̀, споспѣ҄шницы моѝ.

« 3 глава 1 глава »