Приповістей 1 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Куліша та Пулюя → Еврейский Новый Завет

Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,

Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;

Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;

Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;

Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;

Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:

Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;

Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.

Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;

Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,

Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;

Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;

Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —

Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,

Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.

Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;

Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.

Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.

Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;

Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:

Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?

Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.

Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;

Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.

За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;

Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.

Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.

За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,

Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;

За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.

Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;

Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.