Переклад Куліша та Пулюя
1 Як умер Йозуа, поспитали Ізрайлитяне в Господа: Хто з нас мусить перше виступити проти Канаанїїв і воювати з ними?
2 І рече Господь: Юда нехай виступає. Я подам ту землю йому на поталу.
3 Юда ж каже свойму братові Симеонові: Виступай ізо мною в моє займище, щоб нам укупі Канаанїїв воювати; тодї й я виступлю з тобою у твоє займище. От і виступив із ним Симеон.
4 І виступив Юда, і подав Господь Канаанїїв та Ферезіїв на поталу йому, так що вони побили їх під Безеком, десять тисяч чоловіка.
5 І зіткнулись вони з Адонибезеком під Безеком, бились із ним та й побили Канаанїїв і Ферезіїв.
6 Адонибезек же втїк, і вганяли вони за ним і зловили його та й утяли йому великі палцї на руках і на ногах.
7 Каже тодї Адонибезек: Семеро царів з утятими пальцями великими збірали крішки під столом у мене. Як робив я, так і менї воздав Господь. Повели його тодї в Ерусалим, там він і вмер.
8 І вдарили сини Юдині на Ерусалим, опанували його та й звоювали його в крівавому бою та й пустили город на пожежу.
9 Потім двинули сини Юдині воювати Канаанїїв, що жили в горах.
10 І виступив Юда проти Канаанїїв, що жили в Гебронї. Геброн же прозивався перше Киріят-Арба. І звоювали Сесая, Ахимава й Талмая, пагонцї Енакові.
11 Звідти двинув проти осадників Дабирських — Дабир же прозивавсь перш Киріят-Сефер.
12 І обіцяв Калеб: Хто Киріят-Сефер підневолить та й опанує, за того віддам дочку мою Ахсу.
13 І опанував його Отниіл, син Кеназа, меншого брата Калебового, і оддав він за нього дочку свою Ахсу.
14 Як же ведено її до нього, підучив він її, щоб випрохала в батька якесь поле. І скочила вона з осла, так що Калеб у неї спитав: Що тобі?
15 І відказала вона: Дай менї благословеннє; ти бо дав менї землю полуденню, то дай менї й водяні колодязї. І дав їй Калеб колодязї в горі й колодязї на низинї.
16 І сини (Етра) Кенеянина, тестя Мойсейового, повиходили із Пальмового міста (Ерихону) на Юдину пустиню, на підгіррє Арадське, й прийшовши туди, поосїдали осадами коло Амалекіїв.
17 Юда ж двинув із братом Симеоном, і звоювали вони Канаанїїв, що жили в Сефат-городї, та й роспростерли на нього проклін. Через те проложено йому прізвіще Горма-город.
18 І звоював Юда Газу і займище її, Аскалон і Екрон із їх гряницями.
19 І був Господь з Юдою, так що він звоював нагірню землю. Подолян же не здолїв прогнати, бо в них були залїзні колесницї.
20 І надїлили вони Калебові Геброн, як заповідав Мойсей, і повиганяв Калеб звідти трех синів Енакових.
21 Евузіїв же, осадників Ерусалимських, не повиганяли сини Беняминові, от і зістались Евузії при синах Беняминових жити в Ерусалимі по сей день.
22 Сини ж Йосифові виступили й собі проти Бетеля, і Господь був із ними.
23 І розглядали сини Йосифові Бетель — сей город прозивався перше Лузом —
24 І зуздріли розглядники чоловіка, що йшов у город, і сказали йому: Ось покажи нам, де можна вломитись у город, так ми тобі подякуємо.
25 Він і показав їм, де можна вломитись у город, і завоювали вони город у крівавому бою, чоловіка ж того і всю родину його випустили.
26 Той чоловік подавсь у Гетійську землю, збудував город і проложив йому прізвище Луз. Так зветься він і по сей день.
27 І Манассій не прогнав осадників із Бет-Сана і присїлків його, осадників Дора з урочищами його, осадників Іблеаму з урочищами його, та осадників Мегидди з урочищами його. Так і вдалось Канаанїям зістатись на житлї в цїй країнї.
28 Як же вбивсь Ізраїль у потугу, зробив він Канаанїїв свойми крепаками, а повиганяти не повиганяв,
29 І Ефраїм не повиганяв Канаанїїв, що жили в Газері; так і зістались Канаанїї на житлї в Газері.
30 І Зебулон не повиганяв осадників Китронських і осадників Наглолських; так і зостались Канаанїї проміж ними на житлї, та й платили їм дань.
31 І Ассер не повиганяв осадників Акковських і осадників Сидонських і Ахлавських, Ахзивських, Гелвийських, Афеківських та Реховських.
32 От і жили Ассерії серед Канаанїїв, осадників тої землї, бо не повиганяли їх.
33 І Нафталїй не повиганяв осадників Бет-Самиських й осадників Бет-Анама, і жив серед Канаанїїв, що державили землею; осадники ж Бет-Самиські зробились крепаками їх.
34 Аморії ж стїснили Данїїв у горах і не давали їм спускатись на поділлє.
35 І остались Аморії на горі Херес, в Аялонї й у Саалбимі. Як почав же брати над ними гору дом Йосифів, поробились вони крепаками.
36 І роспростерлось займище Аморіїв від Скорпийонового проходу далеко в гори.
Новой Женевской Библии
1:1 — 2:5 Дабы сохранить верность завету, народу Израиля надлежало разгромить хананеев и изгнать их из земли обетованной. Во вступительной части Книги Судей автор поднимает вопрос о том, кому предстоит быть вождем Израиля в его борьбе с хананеями (ст. 1). Несомненно больший интерес проявлен им к колену Иудину, воины которого, выполняя волю Господа и сохраняя верность завету, изгнали хананеев со своей территории (ст. 3−20). Сообщения о неудачах других колен, до конца не одолевших врага и позволивших ему остаться в земле обетованной, кратки и схематичны (ст. 21−36), и лишь дому Иосифа автор уделил больше внимания и отозвался о нем положительно (ст. 22−26).
1:1 По смерти. Этими же словами начинается Книга Иисуса Навина (Нав 1:1).
кто..? Этот вопрос встречается на протяжении всей Книги Судей израилевых. В большинстве случаев речь идет о выборе тех, кто будет воевать с коленом Вениаминовым: «кто из нас прежде пойдет на войну с сынами Вениамина?» (20:18; см. Введение: Характерные особенности и темы).
Хананеев. Хананеи были одним из племен, населявших Ханаан. Израильтяне, во исполнение Божиего суда, должны были уничтожить их (Втор 7:1−2; Втор 20:16−20) — этого требовала верность завету.
1:2 Иуда. Бог изберет колено Иудино и тогда, когда израильтяне попросят Его дать им вождя для борьбы против колена Вениаминова (
1:8 мечом. Воины колена Иудина, верные завету, истребили всех хананеев (Втор 7:1−2; Втор 20:16−20). К тому времени колено Иудино еще не овладело Иерусалимом (ст. 21).
1:10−15 Эти стихи, описывающие победы Халева и Гофониила, почти дословно повторяют Нав 15:13−19.
1:12 Халев. Халева называли «Кенезеянином» (Быт 15:19; Чис 32:12); тем не менее, он принадлежал к колену Иудину и в качестве представителя этого колена вошел в число двенадцати соглядатаев, посланных разведать землю Ханаан (Чис 13:7).
1:13 Гофониил... младшего брата Халевова. См. Нав 15:17−19.
1:19 Господь был с Иудою. Господь остался верен завету, выполнив Свое обетование (ст. 2).
железные колесницы. Железные колесницы являли грозную боевую силу, особенно на равнинной местности. В действительности колену Иудину прощается его неудачная попытка «прогнать жителей долины».
1:20 Халеву. Преисполненный веры в обетование Божие, Халев из колена Иудина являет собой пример достойного вождя народа Израилева. Во Втор 1:36−37 рассказывается о том, как за верность завету Халев был вознагражден Господом, обещавшим даровать ему землю, «по которой он проходил».
1:21 сыны Вениаминовы. Колено Вениаминово не исполнило завет и не изгнало иевусеев. Автор противопоставляет царя Давида, происходившего из рода Иудина, царю Саулу, принадлежавшему к роду Вениаминову. В Нав 15:63 говорилось, что «сыны Иудины» (а не «сыны Вениаминовы», как здесь) не смогли изгнать иевусеев из Иерусалима. Иерусалим находился на границе территорий, принадлежавших этим коленам (Нав 15:63; Нав 18:28), поэтому одному из колен надлежало взять город.
1:22 Господь был с ними. Кроме «сынов Иудиных» (ст. 19), только о доме Иосифа говорится, что «Господь был с ними».
1:27−36 Здесь кратко упоминается о нарушениях завета разными коленами (Втор 7:1−2; Втор 20:16−20).
1:34 сынов Дановых. См. гл. 17; 18.