Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Куліша та Пулюя → King James Bible

Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.

James, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are scattered abroad, greeting.

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

My brethren, count it all joy when ye fall into divers temptations;

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

Knowing this, that the trying of your faith worketh patience.

терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

But let patience have her perfect work, that ye may be perfect and entire, wanting nothing.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

If any of you lack wisdom, let him ask of God, that giveth to all men liberally, and upbraideth not; and it shall be given him.

Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

But let him ask in faith, nothing wavering. For he that wavereth is like a wave of the sea driven with the wind and tossed.

Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

For let not that man think that he shall receive any thing of the Lord.

Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

A double minded man is unstable in all his ways.

Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

Let the brother of low degree rejoice in that he is exalted:

а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

But the rich, in that he is made low: because as the flower of the grass he shall pass away.

Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

For the sun is no sooner risen with a burning heat, but it withereth the grass, and the flower thereof falleth, and the grace of the fashion of it perisheth: so also shall the rich man fade away in his ways.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

Blessed is the man that endureth temptation: for when he is tried, he shall receive the crown of life, which the Lord hath promised to them that love him.

Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

Let no man say when he is tempted, I am tempted of God: for God cannot be tempted with evil, neither tempteth he any man:

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

But every man is tempted, when he is drawn away of his own lust, and enticed.

Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

Then when lust hath conceived, it bringeth forth sin: and sin, when it is finished, bringeth forth death.

Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Do not err, my beloved brethren.

Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

Every good gift and every perfect gift is from above, and cometh down from the Father of lights, with whom is no variableness, neither shadow of turning.

Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

Of his own will begat he us with the word of truth, that we should be a kind of firstfruits of his creatures.

Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Wherefore, my beloved brethren, let every man be swift to hear, slow to speak, slow to wrath:

Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

For the wrath of man worketh not the righteousness of God.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

Wherefore lay apart all filthiness and superfluity of naughtiness, and receive with meekness the engrafted word, which is able to save your souls.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

But be ye doers of the word, and not hearers only, deceiving your own selves.

Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

For if any be a hearer of the word, and not a doer, he is like unto a man beholding his natural face in a glass:

Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

For he beholdeth himself, and goeth his way, and straightway forgetteth what manner of man he was.

Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

But whoso looketh into the perfect law of liberty, and continueth therein, he being not a forgetful hearer, but a doer of the work, this man shall be blessed in his deed.

Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

If any man among you seem to be religious, and bridleth not his tongue, but deceiveth his own heart, this man's religion is vain.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Pure religion and undefiled before God and the Father is this, To visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep himself unspotted from the world.

« 28 глава 2 глава »