Переклад Куліша та Пулюя
1 Як же Давид зостарівся, й вбивсь у високі лїта, так, було, нїяк не загріється, хоч його й у ковдри загортають.
2 І кажуть йому слуги його: Нехай би пошукали добродїєві нашому цареві молоду дївчину; нехай би вона царя доглядала й услуговувала йому, й лежала на його лонї, й буде тепло нашому добродїєві, цареві.
3 І шукали вони по всьому займищу Ізрайлевому що найкрасчої дївчини, та й знайшли Абисагу з Сунаму, та й привели її до царя.
4 І була вона гарна-прегарна дївчина, й ходила за царем і вслуговувала йому, але царь не пригортавсь до неї.
5 Аж ось Адонїя, син Аггитин, розгордївшись, почав говорити: Я буду царем! От і завів собі колесницї й конї й пятьдесять чоловіка, що поперед ним бігали.
6 Батько ж (Давид) нїколи, поки жив, не картав його, питаючи: Про що ти се чиниш? А був він дуже гарний, та ще й уродивсь йому послї Абессалома.
7 І був він у змові з Йоабом Саруєнком та з сьвященником Абіятаром, і тягли вони за Адонїєю.
8 Та сьвященник Садок і Банея Йодаєнко й пророк Натан, і Семей й Рисій, а також хоробрі Давидові не накладали з Адонїєю.
9 Позаколював раз Адонїя вівцї, корови й бички коло Зохелет-Каменя, що над криницею Рогель, і закликав до себе всїх братів своїх, синів царських, і всїх мужів Юдиних, що служили в царя;
10 Пророка ж Натана, Банею й тих хоробрих, та свого брата Соломона не запросив до себе.
11 Тодї сказав Натан до Бетсаби, матері Соломонової: Чи ти чула, що Адонїя, Аггитин син, озвав себе царем, а Давид, наш пан, про те й не знає?
12 Оце ж я раджу тобі: рятуй життє твоє й життє сина твого Соломона.
13 Ійди до царя Давида та й скажи йому: Чи не сам же ти, мій добродїю й царю, заприсяг служебцї твоїй, кажучи: Син твій Соломон буде царем послї мене, й він засяде на мойму престолї? Про що ж оце Адонїя окликав себе царем?
14 І оце, як ти ще розмовляти меш із царем, я ввійду за тобою та й доповню твої слова.
15 І ввійшла Бетсаба до царя у спальню. Царь же був старезний, а Абисага з Сунаму вслуговувала цареві.
16 І нахилилась Бетсаба й поклонилась цареві; а царь запитав: Що тобі треба?
17 І відказала йому: Добродїю мій, царю! ти заприсяг служебцї твоїй перед Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царем після мене, й засяде на мойму престолї!
18 А ось Адонїя окликнув себе царем, а ти, добродїю мій й царю, про се й не знаєш.
19 Він позаколював багацько волів, товстих биків й овець, та запросив усїх синів царських, і сьвященника Абіятаря та Йоаба, гетьмана, до себе; кметя ж твого Соломона не закликав.
20 А на тебе, мій добродїю й царю, обернув тепер очі ввесь Ізраїль, щоб ти обявив їм, хто засяде після тебе, мій добродїю й царю, на твойму престолї?
21 Ато скоро спочине мій добродїй й царь коло батьків своїх, я й син мій Соломон стояти мем зрадниками тут.
22 Ще ж вона говорила до царя, як увійшов пророк Натан.
23 І сказано цареві: Ось пророк Натан! І прийшов він перед царя і поклонився цареві лицем до землї.
24 І промовив Натан: Мій добродїю й царю! чи се ти розпорядив: Адонїя має бути царем, і йому на мойму престолї седїти?
25 Бо він сьогоднї спустивсь і заколов множество волів, годованих бичків і овечок та й закликав царевичів, а до того військову старшину й сьвященника Абіятара; й вони оце трапезують і пють перед ним, викликуючи: Нехай живе царь Адонїя!
26 Мене ж, твого слугу, да сьвященника Садока, Банею Йодаєнка, й раба твого Соломона не кликав.
27 Невже ж це сталось по наказу мого царя добродїя, й чому ти не сповістив кметя твого, хто після тебе, мій добродїю й царю, седїти ме на твойму престолї:
28 І відказав царь Давид і рече: Кликнути Бетсабу! Як же ввійшла вона й стала перед царем,
29 Поклявся царь і рече: Так певно, як живе Господь, що вирятовував мене з усякої біди,
30 Як заприсяг я тобі перед Господом, Богом Ізрайлевим: син твій Соломон мусить після мене бути царем і йому седїти на престолї мойму намість мене. Се я й справджу сьогоднї.
31 І вклонилась Бетсаба лицем до землї, упала перед царем та й промовила: Нехай добродїй мій, царь Давид, живе по всї віки!
32 І повелїв царь Давид: Кликнути до мене сьвященника Садока, пророка Натана й Банею Йодаєнка! Як же ввійшли вони перед царя,
33 Сказав їм царь: Возьміть слуг вашого пана з собою; потім посадїть сина мого Соломона на мого мула в везїть його в Гіон.
34 Нехай там помаже його сьвященник Садок і пророк Натан царем над Ізраїлем; тодї трубіть у трубу й викликуйте: Нехай живе царь Соломон!
35 Потім проведїть його сюди, нехай увійде й сяде на мойму престолї й нехай він буде царем намість мене: бо я призначив його, щоб він був князем над Ізраїлем і Юдою!
36 І відказав Банея Йодаєнко цареві й промовив: Аминь — так нехай скаже Господь, Бог пана мого, царя!
37 Як був Господь з моїм паном царем, нехай так буде й з Соломоном, і вчинить престол його ще висшим над престол мого пана, царя Давида.
38 І пішли сьвященник Садок і пророк Натан і Банея Йодаєнко вкупі з хелетеями й фелетеями та й посадили Соломона на мула царевого Давидового й повели його в Гіон.
39 І взяв сьвященник Садок олїйного рога з намету та й помазав Соломона. Тодї затрублено в трубу, й ввесь люд викликував: Нехай живе царь Соломон!
40 І йшов увесь народ позад його, й грали люде в сопілки й радувались, так що аж земля розсїдалась од їх крику.
41 І почув се Адонїя вкупі з запрошеними, саме коли скінчили трапезу. Почув також і Йоаб гук трубний та й каже: Що се за шум, що за гук у містї?
42 Ще він говорив, як увійшов Йонатан, син сьвященника Абіятара. І сказав Адонїя: Увійди сюди, ти чоловік чесний й приносиш добру звістку.
43 І відказав Йонатан Адонїї: Правда! наш добродїй, царь Давид, зробив Соломона царем.
44 Царь післав з ним сьвященника Садока, пророка Натана, й Банею Йодаєнка з хелетеями й фелетеями, й посадили вони його на царського мула;
45 І помазали його сьвященник Садок і пророк Натан в Гіонї на царя; і пійшли звідти з веселими сьпівами, і зворушився ввесь город. Ось звідки галас, що ви чули.
46 І Соломон засїв уже на царському престолї
47 І царські слуги приходили поздоровляти нашого добродїя, царя Давида й промовляли: Нехай твій Бог зробить імя Соломонове ще поважнїйшим як імя твоє, й престол його висчим над престол твій! І вклонився царь на свойму ложі,
48 І сказав царь так: Благословен Господь, Бог Ізрайлїв, що сьогоднї так учинив, що один з моїх засїв на мойму престолї й мої очі се бачять!
49 І вжахнулись усї, що їх закликав був Адонїя, повставали та й порозходились, кожний в свій бік.
50 Адонїю ж обняв страх перед Соломоном; він встав та й ухопився за роги в жертівника.
51 І переказано Соломонові: Адонїя з великого страху перед царем Соломоном ухопив за роги жертівника та й каже: Царь Соломон мусить попереду заприсягти, що не велить раба свого стратити.
52 І вирік Соломон присуд: Коли буде він себе показувати чоловіком чесним, то й волосина з його не впаде на землю; коли ж виявиться, що він чинить зло, мусить умерти.
53 От і взяли його посланцї царя Соломона від жертівника, а він, прийшовши, упав перед царем Соломоном ниць. І сказав йому Соломон: Ійди собі додому.
Комментарии МакДональда
1. ПОСЛЕДНИЕ ДНИ ДАВИДА
(1:1 — 2:11)
А. Попытка Адонии захватить престол (1:1−38)
1:1−4 Давиду теперь было семьдесят лет, здоровье его становилось все хуже. Он готов был сойти с исторической сцены. Предложение слуг его в стихе 2 на первый взгляд кажется странным и шокирующим. Но так принято было поступать в случае с болезнями, подобными болезни Давида. Это не было аморальным действием, способным вызвать публичный скандал. Можно быть уверенным в одном: Давид не «познал» (в сексуальном смысле) Ависагу (ст. 4б). Судя по главе 2, она считалась законной женой Давида, потому что Соломон воспринял просьбу Адонии дать ему ее, как притязание на престол (2:21−22).
1:5−10 Очевидно, Адония был старшим из оставшихся в живых сыновей Давида (2:22), и поэтому считал себя наследником престола. Амнон и Авессалом были мертвы. Возможно, Далуиа тоже умер (2Цар 3:2−4). Адония, не дожидаясь смерти отца, провозгласил себя царем, приготовил торжественную коронацию и заручился поддержкой Иоава и Афиафара. Он был очень красив и заручился поддержкой большого количества сторонников. Из стиха 6а следует, что Давид был слишком терпимым отцом, а Адония — избалованным сыном. Адония заколол много тельцов у источника Рогель и пригласил на пир всех, кроме людей, верных его отцу: пророка Нафана, Ванеи, сильных Давида и Соломона.
1:11−38 Бог еще до рождения Соломона сказал Давиду, что Соломон станет следующим царем Израиля (1Пар 22:9−10). Нафану хотелось, чтобы слово Господа исполнилось. Обеспокоенный угрозой со стороны Адонии, он ловко привлек внимание Давида к происходящему. Вирсавия, наученная Нафаном, подошла к больному царю и известила его о заговоре. Она также напомнила ему о данном ранее обещании Давида (хотя оно не было записано), что ее сын Соломон станет следующим царем. Она попросила, чтобы царь публично объявил Соломона своим преемником. Потом Вирсавия удалилась, и вошел Нафан, повторивший новость о заговоре Адонии и спросивший, желает ли царь этого. Потом Давид позвал Вирсавию, и Нафан ушел. Давид уверил Вирсавию в том, что Соломон действительно станет его наследником. Потом он велел священнику Садоку, пророку Нафану и Ванее отвезти Соломона к Гиону, источнику за пределами города, на собственном муле царя и помазать его на царство.
Б. Помазание Соломона у Гиона (1:39−53)
Так как большинство исследователей считает, что два года Соломон был соправителем своего отца после этого помазания, здесь говорится о втором помазании, после которого он стал единовластным правителем. Это публичное помазание, совершенное священником Садоком, вызвало большую радость среди сторонников Давида и испуг у Адонии и его гостей. Когда они услышали, что теперь Соломон сидит на царском престоле и Давид благодарен Господу за это, они поняли, что заговор Адонии провалился. Адония бежал в скинию и ухватился за роги жертвенника. Предположительно, это должно было гарантировать ему освобождение от наказания. Соломон постановил, что пощадит Адонию, если тот будет человеком честным, но накажет его, если он дальше будет совершать преступления. После этого он отослал Адонию домой.