Переклад Куліша та Пулюя
1 Слово Господнє, що надійшло до Софонїї Хусієнка, сина Годолїїного, сина Аморіїного, сина Езекіїного, за Юдейського царя Йосії Амоненка:
2 Все повигублюю з лиця землї, говорить Господь:
3 Вигублю людей й скотину, вигублю птаство під небом і рибу в морі, й всю погань разом із безбожниками; вигублю людей з обличчя землї, говорить Господь.
4 І простягну руку мою проти Юдеї й проти осадників Ерусалимських, і повикоренюю з сього місця все, що позоставалось од Баала, навіть імя попів і слуг ідолських,
5 Та й тих, що на кришах припадають перед небесним воінством, і тих їх поклонників, що кленуться Господом, а заразом кленуться й царем своїм (Молохом),
6 Укупі з тими, що поодвертались од Господа, й не шукають Господа та й не питають про його.
7 Замовкни перед лицем Господа Бога! день бо Господень уже близько. Господь наладив уже жертву на заколеннє, назначив, кого має до неї покликати.
8 У жертовний же день Господень навідаю карою князїв укупі з царськими синами й усїма тими, що вдягаються в чужоземню одїж;
9 Того дня навідаю всїх, що гордо переступають поріг, і переповнюють дом Господень грабежем та оманою.
10 І буде в той день, говорить Господь, роздаватись крик від Рибалчиної брами й риданнє від других воріт і велике зворушеннє по всїх узгірях.
11 Ой голосїте, осадники нижньої дїльницї міста, бо щезнуть усї торговельники, вигинуть усї, що нагромадили срібла.
12 І буде того часу: я обшукаю з сьвітлом увесь Ерусалим, і скараю тих, що, мов на дріжджах, седять собі безпечно, та мовляють у серцях своїх: Господь не робить нї добра, нї зла, —
13 І попадуться багацтва їх у здобич, а доми їх обернуться в пустки: побудують доми, а жити в них не будуть, понасаджують виногради, та вина з них пити не будуть.
14 Не далеко вже великий день Господень, близький і сквапно надходить: уже чути голос дня Господнього. Гірко заголосить тодї й сам невмірака!
15 Днем гнїву буде день той, днем смутку й тїснечі, днем розбурювання й пустошення, днем мраки й темряви, днем хмари й мгли, —
16 Се день гучання труби й воєнного крику проти утвердженого міста й його башт високих.
17 І стїсню людей, що ходити муть, нїби послїпли, за те що согрішили проти Господа; й помішається порозливана кров із них з порохом, і тїла їх лежати муть гноєм.
18 Нї срібло їх нї золото їх не зможе врятувати їх у день гнїву Господнього; огонь ревнивостї його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усїма осадниками землї.
Комментарии МакДональда
I. БОГ ПОСТАНОВИЛ СВЕРШИТЬ СВОЙ СУД (Гл. 1)
А. Над всей землей (1:1−3)
Библейские пророки часто в начале книги указывали имя своего отца (иногда и деда), потому что евреи в немалой степени были «ориентированы на родословные» — как сказали бы мы сегодня. Но Софония, сын Хусия, превзошел всех, прослеживая свою родословную до четвертого поколения — для того, без сомнения, чтобы мы знали о его царском происхождении. Он был правнуком царя Езекии.
Эта глава описывает, как уничтожение земли в целом, так и Иудеи с Иерусалимом в частности. Бог истребит все с лица земли.
Б. Над Иудеей и Иерусалимом (1:4−6)
Жители Иерусалима будут наказаны за свое идолопоклонство, за поклонение Ваалу, звездам (воинству небесному) и Милхому, божеству аммонитян.
В. Жертвоприношение как образ дня Господнего (1:7−13)
1. Приглашенные гости — враги Иудеи (1:7)
Приготовил Господь жертвенное заклание; Иудея — жертва, а вавилоняне — приглашенные гости.
2. Жертва — грешный народ Иудеи (1:8−13)
Бог посетит Иудею за идолопоклонническую практику и одежду, а также за насилие и обман. Рыдания будут слышны в разных местах столицы — у ворот Рыбных, у других ворот и на холмах — когда захватчики устроят резню и грабеж.
Г. Ужасы дня Господня (1:14−18)
Здесь дано самое впечатляющее в Библии описание дня Господа. Это день Божьего гнева на людей (в частности на Иудею) по причине их грехов. Это день войны, скорби и бойни. На основе стихов 15 и 16 был написан известный, ставший классикой, латинский гимн, посвященный Божьему суду.
«В 1250 году Томас из Челано, взяв за основу стих 15, написал свой знаменитый гимн «Dies irae, dies illa» («Этот день — день гнева»). Это день гнева, тревоги, горя, опустошения, разорения (у еврейских слов «опустошение» и «разорение» схожее звучание — «шоах» и «умешоах» — что подчеркивает определенную монотонность процесса наказания), тьмы, мрака, облака и мглы, трубы и бранного крика против укрепленных городов и высоких башен.» Бог ревниво следит за сердечными привязанностями Своего народа. Он не потерпит «соперников».