Повторення 1 глава

П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону
Переклад Куліша та Пулюя → Новый русский перевод

Се слова, що промовляв Мойсей до всього Ізраїля по сїм боцї Йорданї, в степу, на поділлї, проти Червоного моря, між Параном і Тофельом і Лабаном і Газеротом і Ди-Сагабом.

Вот слова, которые Моисей сказал всему Израилю в пустыне, что к востоку от Иордана — то есть в Иорданской долине — напротив Суфа, между Параном и Тофелом, Лаваном, Хацеротом и Ди-Загавом.

Одинайцять день ходи від Гореба, по дорозї від Сеїр-гори до Кадес-Барнеї.

(На расстоянии одиннадцати дней от Хорива по дороге от горы Сеир к Кадеш-Барнеа.)

І сталося в сороковому роцї, в одинайцятому місяцї, на первий день місяця, що промовляв Мойсей до синів Ізраїля усе, що Господь заповідав йому про них.

В сороковой год после выхода из Египта, в первый день одиннадцатого месяца Моисей объявил израильтянам всё, что повелел ему о них Господь.

Після того, як він побив Сигона, царя Аморійського, та Ога, царя Базанського, що жив в Астаротї і в Єдреї.

Это было после того, как он разбил Сигона, царя аморреев, который правил в Хешбоне, а в Эдреи разбил Ога, царя Башана, который правил в Аштароте[1].

По тїм боцї Йорданї, в Моаб землї, почав Мойсей викладати закон сей, говорючи:

К востоку от Иордана на земле Моава Моисей начал разъяснять этот Закон, говоря:

Господь, Бог наш, промовив до нас на Горебі так:

— Господь, наш Бог, говорил нам на Хориве: «Довольно вам жить у этой горы.

Доволї побули ви під сією горою: Обернїтесь і рушайте та й ідїть до гори Аморіїв і до всїх сусїдів їх на поділлї, по горах і по долинах і на полуднї і на березї моря, в Канаан землю і до Либану, аж до великої ріки, до ріки Евфрата.

Сверните лагерь и идите в аморрейские нагорья и ко всем соседним народам, живущим в Иорданской долине, в горах, в западных предгорьях, в Негеве и вдоль побережья, идите в землю хананеев и на Ливан, даже до великой реки Евфрат.

Дивітесь, надїлив я вам сю землю; ідїть і займіть землю, що про неї клявсь Господь батькам вашим, Авраамові, Ізаакові і Яковові, що оддасть їм і насїнню їх по них.

Смотрите, Я дал вам эту землю. Войдите и овладейте землей, которую Господь клялся отдать вашим отцам Аврааму, Исааку и Иакову — и их семени».

І того часу промовив я до вас так: Не здолїю один вести вас.

В то время я сказал вам: «Вы — слишком тяжелое бремя для меня одного.

Господь, Бог ваш, намножив вас, і нинї ви лїчбою як зорі небесні стали.

Господь, ваш Бог, умножил ваше число, и сегодня вы многочисленны, как звезды на небе.

Господь, Бог ваш, нехай прибавить до вас тисячу разів стілько, скілько вас тепер є, і нехай благословить вас, як говорив про вас!

Пусть Господь, Бог ваших отцов, умножит ваше число в тысячу раз больше и благословит вас, как обещал!

Як би міг я один нести тягарі ваші і журбу вашу і сварки ваші?

Но как я могу нести тяжелое бремя ваших споров один?

Возьміть собі людей мудрих, і що знаєте їх, по ваших поколїннях, щоб я поставив їх головами над вами.

Изберите мудрых, понимающих и уважаемых людей от каждого вашего рода, а я поставлю их над вами».

І відказали ви менї кажучи: Добре так буде, як ти вчинити кажеш.

Вы отвечали мне: «То, что ты предлагаешь, — хорошо».

І взяв я голови з поколїнь ваших, людей мудрих і знаточних, і поставив їх головами над вами, тисячниками і сотниками і пятьдесятниками і десятниками, і правителями поколїнь ваших.

Я выбрал из ваших родов мудрых и уважаемых людей и поставил их вождями над вами: начальниками над тысячами, сотнями, полусотнями и десятками и старейшинами в родах.

І заповідав я суддям вашим того часу так: Вислуховуйте змагання між братами вашими і судїте праведно між чоловіком і братом його, і між ним і приходнем, що в його.

Я повелел в то время вашим судьям: выслушивайте споры между вашими братьями и судите справедливо, будет ли тяжба между израильтянами или между израильтянином и чужеземцем.

Не вважати мете на лиця судячи; як малого, так і великого вислуховуйте, нї перед ким не бійтесь, бо суд Божий. А котра справа за важка для вас, передавайте до мене, щоб я вислухав її.

Когда будете судить, не будьте пристрастны. Выслушивайте как великого, так и малого. Никого не бойтесь, потому что суд принадлежит Богу. Приносите мне всякое дело, которое слишком трудно для вас, и я выслушаю его.

І заповідав я вам того часу все, що чинити маєте.

В то время я сказал вам всё, что вы должны были делать.

І рушили ми від Гореба та й пійшли, як заповідав нам Господь, Бог наш, усїм оцїм великим і страшним степом, що вбачали ви, та й прийшли в Кадес-Барне.

Затем мы тронулись в путь, как повелел нам Господь, наш Бог. Вышли из Хорива и пошли к аморрейским нагорьям через всю огромную и ужасную пустыню, которую вы видели, и достигли Кадеш-Барнеа.

І промовив я до вас: Дойшли ви до гір Аморіїв, що дав нам їх Господь, Бог наш.

Тогда я сказал вам: «Вы достигли аморрейских нагорий, которые Господь, наш Бог, отдает нам.

Глань, Господь, Бог твій, надїлив тобі сю землю; ійди, займи її, як казав тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійсь і не падай духом!

Смотри, Господь, твой Бог, отдал тебе землю. Поднимись и завладей ею, как сказал тебе Господь, Бог твоих отцов. Не бойся; не будь малодушным».

Но всї ви приступили до мене і мовляли: Пошлемо поперед людей, щоб розгледїли нам сю землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись, і на які городи йти нам.

Тогда вы все пришли ко мне и сказали: «Пошлем вперед людей, пусть они разведают нам эту землю и расскажут о дороге, по которой нам идти, и о городах, куда мы вступим».

І добре було по моїй думцї се дїло; і взяв я зміж вас дванайцять чоловіка, по чоловікові з поколїння.

Мне понравилось это предложение, и я выбрал из вас двенадцать человек, по одному из каждого рода.

І рушили вони і знялись на гори, та й дійшли до Єколь-долини, та й розгледїли землю.

Они пошли, поднялись в нагорья, пришли в долину Эшкол и исследовали её.

І набравши плодів землї, спустились вони до нас. І принесли нам вістку кажучи: Добра земля, що дає нам Господь, Бог наш.

Взяв с собой плоды с той земли, они принесли их вниз к нам и доложили: «Хорошую землю дает нам Господь, наш Бог».

Та не хотїли ви ійти і противились слову Господа, Бога вашого.

Но вы не захотели подниматься; вы взбунтовались против повеления Господа, вашего Бога.

І стали ви бурмотїти по наметах ваших, мовляючи: Зненавидїв нас Господь і вивів нас із Египецької землї, щоб нас віддати в руки Аморіям та й вигубити нас.

Вы роптали у себя в шатрах и говорили: «Господь ненавидит нас. Поэтому Он вывел нас из Египта, чтобы отдать в руки аморреев и погубить.

Куди нам ійти? Браттє наше взяло нам одвагу сказавши: Люд більший і рослїйший від нас, міста великі і утверджені під небо, і навіть синів Енакових ми там бачили!

Куда нам идти? Наши братья лишили нас смелости.[2] Они говорят: „Тот народ сильнее и выше ростом; города там большие, со стенами до небес. Мы даже видели там потомков Анака“».

Тодї промовив я до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

Тогда я сказал вам: «Не страшитесь, не бойтесь их.

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він воювати ме за вас, як се вчинив в Египецькій землї перед очима вашими.

Господь, ваш Бог, идет впереди, чтобы сражаться за вас, как Он сделал в Египте у вас на глазах

І в степу, де бачив єси, що Господь, Бог твій, нїс тебе, як чоловік носить сина свого, по всїй дорозї, що нею йшли ви, поки дійшли до місця сього.

и в пустыне, где вы видели, как Господь, ваш Бог, носил вас, словно отец своего сына, на всем вашем пути вплоть до этого места».

Та не вірували ви Господеві, Богу вашому,

Но вы не доверились Господу, вашему Богу,

Що йшов поперед вами в дорозї, щоб вишукати вам місце, де можна вам отаборитись; поночі в поломї, щоб бачити вам дорогу, що нею йшли ви, а за дня у хмарі.

Который шёл перед вами во время путешествия ночью в огне, а днем в облаке, чтобы найти вам места для остановки и показать путь, которым вы должны идти.

І почув Господь голос ваших розмов, і запалав гнївом, і поклявся словами:

Когда Господь услышал ваши речи, Он разгневался и поклялся:

Не бачити ме нїхто з сїх людей, із сього злого кодла тієї доброї землї, що я клявся дати батькам вашим,

«Ни один человек из этого злого поколения не увидит благодатной земли, которую Я клялся отдать вашим отцам,

Окрім Калеба Єфуненка! Він бачити ме її, і дам йому і синам його землю, по котрій ступав, він бо зовсїм йшов слїдом за Господом.

кроме Халева, сына Иефоннии. Он увидит её, и Я дам ему и его потомкам землю, через которую он проходил, потому что он от всего сердца последовал Господу».

І на мене теж розгнївивсь Господь кажучи:

Из-за вас Господь разгневался и на меня и сказал: «Ты тоже не войдешь туда.

І ти не прийдеш туди! Йозей Нуненко, що стоїть перед тобою, він прийде туди; утверди його, він бо має віддати її в наслїддє Ізрайлеві.

Но твой помощник Иисус, сын Навин, войдет в эту землю. Ободряй его, потому что он поведет Израиль, чтобы унаследовать её.

А дїточки ваші, що про них ви казали: на здобич будуть вони, і сини ваші, що тепер не розберуть ще добра від зла, вони прийдуть туди, і їм дам її, і вони запанують над нею.

А дети, о которых вы говорили, что они попадут в плен, — ваши дети, которые ещё не отличают хорошее от плохого, войдут в землю. Я отдам её им, и они овладеют ею.

Ви ж повернїтесь і рушайте в степ, в дорогу Червоного моря!

А вы повернитесь и отправляйтесь в пустыню, что на пути к Красному морю».

І відказали ви й промовили до мене: Согрішили ми перед Господом; пійдемо в гори і бити мемось, як заповідав Господь, Бог наш. І підперезавши кожен з вас зброю свою, пустились ви в гори, не обдумавши.

Тогда вы отвечали: «Мы согрешили против Господа. Мы поднимемся и сразимся, как повелел нам Господь, наш Бог». Вы взяли оружие, думая, что подняться в нагорья легко.

І рече менї Господь: Промов до них: Не йдїть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; щоб не побили вас вороги ваші!

Но Господь сказал мне: «Скажи им: „Не поднимайтесь и не сражайтесь, потому что Меня не будет с вами. Ваши враги разобьют вас“».

І промовив я до вас, та ви не послухали; і спротивились ви слову Господньому, і як очайдухи пустились в гори.

Я сказал вам, но вы не послушали. Вы взбунтовались против повеления Господа и в своей гордыне поднялись в нагорья.

І вийшли проти вас Аморії, що жили на горах тих, та й гнались за вами ройом, і розпорошили вас від Сеїру до Горми.

Аморреи, жившие в тех нагорьях, вышли против вас. Они преследовали вас, как пчелиный рой, и били вас от Сеира до самого города Хормы.

Вернувшись ви стали плакати перед Господом; та не слухав Господь голосу вашого і не вважав на вас.

Вы вернулись и плакали перед Господом, но Он не внял вашему плачу и отказался услышать вас.

І пробували ви в Кадесї довго, лїчивши днї, скільки ви були там.

И много дней вы оставались в Кадеше — всё то время, которое вы там провели.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Букв.: царя Башана, который правил в Аштароте в Эдреи.

28 [2] — Букв.: размягчили наше сердце.

« 36 глава 2 глава »