Се погань (на вечерях) милостинї вашої, що живлять ся з вами без страху, і пасуть ся; хмари безводні, од вітрів ношені; дерева осїнні, безовочні, двічи умерші, викорінені;
Это они — подводные камни на ваших пирах любви, наедающиеся без страха, лелеющие только себя, безводные облака, уносимые ветром, осенние деревья, бесплодные, вдвойне мёртвые, вырванные с корнем.